— нема йому ні хвильки спокою. Підійшов до нього святий Петро та й каже: «Дай мені, будь ласка, води напитися, а то зовсім помираю від спраги!» — «Та в мене й була вода,
— відповідає вівчар, — та недавно я всю випив». — «То піди принеси». — «Я пішов би й приніс, та ось, бач, лихо яке: якщо тільки я піду, то всі вівці розбіжаться, так що я потім жодної не знайду». — «Йди, — каже святий Петро,
— вівці не розбіжаться, спокійно стоятимуть, поки ти вернешся». Вівчар швидесенько побіг і приніс води. Святий Петро напився, подякував йому й каже: «З цього часу вівці ніколи вже більше не будуть дрочитися, а стоятимуть і пастимуться спокійно, на одному місці; а рогата худоба буде сильно дрочитися, так що її й не перейме ніхто». Тільки-но він вимовив це, як ураз і почала бігати на всі боки худоба чередника, котрий не дав святому Петру води напитися. Чередник кинув і свого ослінця та весь час бігає за худобою, не маючи ні хвильки спокою; а вівці стояли на місці, спокійно собі паслися й більше вже не дрочились. Відтоді рогата худоба дрочиться, а вівці — ніколи. І сьогодні, коли дрочиться рогата худоба, то всі пастухи проклинають того чередника, котрий не дав води святому Петру і тим розсердив його. А якби він не розсердив святого Петра, то рогата худоба ніколи б не дрочилася, а то ось через одного та й усім лихо.
1 ...Чулков — Чулков М. Д. (1743(44)—1792) — російський етнограф другої половини XVIII століття, автор «Словаря русских суеверий» (с. 5).
2Імена Калайдовича, Сахароза, ГІ, Киреєвського, Снєгирьова... — російські етнографи першої половини XIX століття (с. 5).
3 На думку Макса Мюллера... — Мюллер Макс (1823—1900) — сходознавець, фахівець із загального мовознавства, індології, міфології (с. 8).
4...етнографічні відмінності між ними за найдавніших часів, на думку вчених, були зовсім незначні. ■— Однак ще Нестор-літопи-сець, описуючи слов’янські племена, вказував на суттєві розбіжності у побуті, звичаях та віруваннях, що підтверджують й археологічні знахідки (с. 13).
5...проникають потім до Ставропольської губернії, навіть за Волгу і в Сибір. — Таке тенденційне твердження спирається на розповсюджену в шовіністичних колах російських вчених теорію Михайла Погодіна. Згідно з нею українці, що населяють нині Подніпров’я, прийшли сюди після навали Батия з-під Карпатських гір і заселили спустошені татарами місця. Теорія всіляко підтримувалася самодержавством. Археологічні знахідки і писемні джерела засвідчують неперервність розвитку населення Середнього Подніпров’я до і після Батия (с. 14).
6...міфологічному процесі духовного життя народу. — Міф
— розповідь про богів, духів, божественних героїв тощо у первісному суспільстві. Міф у ті епохи — це спосіб пізнання світу (с. 14).
7...вірш «Про Голубину книгу». — «Голубина книга» — твір давньоруської літератури, в якому описано світобудову та походження життя. Є двадцять варіантів книги (с. 15).
8...як із Візантії, так і з Болгарії перейшло до нас чимало апокрифів... — Апокрифи — твори релігійного спрямування, ідо не увійшли до біблійного канону (с. 21).
9 Ревне збирання давніх легенд почалося в іудеїв особливо після полону Вавілонського. — Південна частина єврейської держави близько 600 року до н. е. була захоплена Вавілонським царством. Населення забрали в рабство до Вавілона. Лише близько 536 року до н. е. іудеї повернулися на батьківщину (с. 21).
10...у творах Йосифа Флавія. — Флавій Йосиф — іудейський філософ І століття н. е., автор «Іудейських старожитностей» — одного із свідчень про життя і воскресіння Ісуса Христа (с. 22).
11 ...до творів Філона... — Філон Олександрійський (бл. 25 року до и. е. — бл. 50 року н. е.) — іудейський філософ, автор теорії містичного екстазу, в якій ідеї грецького філософа Платона поєднані з іудейськими віруваннями (с. 22).
12...християнські екзегети... — Екзегети [< грец. — той, хто пояснює] — богослови-тлумачі біблійних текстів (с. 23).
13 Як галузь маніхейства богомили, подібно до маніхеїв, прийняли близьке до давньоперського релігійного дуалізму вчення про два начала світу ... — Маніхейство — релігійне вчення, засноване в З ст. Мані, який проповідував у Персії, Сирії, Азії, Індії. За уявленнями Мані, світ має два начала — божественне і диявольське, які перебувають у постійній боротьбі. Як і світ, роздвоєна людська душа. Зло у світі незнищенне, однак його можна зменшити суворим аскетизмом (утриманням від м’яса, цілковитою безшлюбністю і т. ін.). Мані вважав Христа псевдовчителем, а єдиним пророком і Божим посланцем — себе.