Та ще чого?! Щоб побити пику, морду І очі виколоть бісам.
Бо старший біс хотів спізнаться з Богом:
Надувсь, як сич, аж очі лізуть рогом.
А Бог йому і каже: «А зась, поганий!
Нема тобі тут місця з нами».
Зайшов чорт з іншого тут краю:
Адама в гості пригласив,
А сам мерщій удрав до раю,
Та Єву яблуком скусив,
Та й Адама угостив.
Очнувсь Адам, аж баче — лихо:
Чорт сорочку з його зняв.
Адам питає Єву тихо:
— Аз ким це вчора я гуляв,
Що він сорочку з мене зняв?..
А що, стара, невже і в тебе її нема?
Не викупимось ми від сорома!
Задумався Адам, сів у куточку та й заснув; А Бог його збудив та й каже:
— А де ти дів свою сорочку?
— Мене, тато, чорт обманув.
— Пішов же геть, поганий, з раю!
Це ти так раю доглядів,
Що чорт з Євою всі яблука поїв!..
Іди і ти, поганко, з раю прясти!
Тебе Адам щоб доглядав,
Щоб більш не сміла яблук красти,
Так я Адамові нагайку дав...
А йди і ти, проклятий чорте!
Ти що з Адамом це зробив?
Старого в гості пригласив,
А з Євою всі яблука поїв:
Хазяїна раю навіки погубив!
Чорт гласу Божого злякався,
Утік та й у пекло аж забрався.
А щоб Адама й Єву одягти,
Христос родивсь. Адам гуляє:
Є нова свита і кожух,
І Єва в плахті щеголяє,
1 знов у всіх радіє дух.
Гуляйте же і ви, панове, хоть щодня, Бо й ви Адамова рідня.
Так будьте з празником здорові!
УКРАЇНСЬКІ ЛЕГЕНДИ ПРО ЖИТТЯ ПЕРШИХ ЛЮДЕЙ ПО ВИГНАННІ ЇХ З РАЮ ТА ПРО РУКОПИСАННЯ АДАМОВЕ
Ша українські легенди й вірші про життя пер-її ших людей по вигнанні їх з раю та про рукописання Адамове найбільший вплив справив той же апокриф «Слово про сповідання Свине», під впливом якого склалися й легенди про гріхопадіння перших людей та їхнє вигнання з раю. По вигнанні з раю, — говориться в апокрифі, — Адам і Єва посідали навпроти нього і, припавши до землі, заголосили
— і голосили 7 днів (за іншою редакцією — 15 днів). «Знемогла душа моя від голоду, — казала Єва. — Ходімо, пошукаємо їстівного». Підвелися вони, обійшли всю землю — і не знайшли нічого їстівного; повернулися до Едема і знов заголосили: «Раю мій, раю, пресвітлий раю, — волав Адам,
— красо невимовна! Задля мене створений, а задля Єви зачинений; Милостивий, помилуй мене грішного!» Тоді Господь умилосердився й послав янгола Іоїля, який відділив їм сьому частину раю. Адам і Єва поїли спочатку плоду тернового. Явився архангел Михаїл, приніс пшениці й меду і став настановляти Адама на діла ручні. Потім вигнав з раю всіх тварин, звірів, гадів і птахів і віддав їх Адаму, який дав їм усім імена. Адам почав обробляти землю. Прийшов диявол і каже: «Земля моя, а Божі — небеса і рай. Якщо хочеш бути моїм, то обробляй землю; а коли хочеш бути Божим, то йди до раю». Адам заперечив: «Божі небеса й земля і цілий всесвіт». — «Напиши його рукописання, — каже диявол, — тоді дозволю тобі обробляти землю (і не давав йому відійти), і тоді будеш моїм». Адам каже: «Чия земля, того і я й діти мої». Зрадів диявол і мовив: «Запиши мені все те, що ти зараз сказав». Адам узяв «плечя», написав рукописання й каже: «А інде писано у Святому Письмі». Адам жив у раю, славлячи Бога з архангелами та янголами у світі не-затемнюваному; коли ж він був вигнаний з раю за порушення, то не відав ще того, що ніч і день раніше, ніж його, створено Богом. Сів він «просто раю» й заголосив «по райському житії». Настала ніч, зійшла на землю пітьма. І заволав Адам, промовляючи: «Горе мені, порушникові Божої заповіді, вигнаному зі світлого райського житія, пресвітлого незатемнюваного світу. Світе мій пресвітлий, — продовжував він, плачучи і голосячи, — вже не побачу сяяння твого і незатемнюваного світу, ані краси райської не побачу. Господи, помилуй мене грішного». Прийшов до нього диявол та й питає: «Чого ти стогнеш і голосиш?» Адам відповідає: «Заради світу пресвітлого, який зникнув з очей». Диявол каже йому: «Я тобі дам світло, запиши рукописанням його рід свій і дітей». Адам «заради світу пресвітлого» дав дияволу рукописання, в якому написав так: «Чий світ є — того я і чада мої». І настав день, і засяяло світло по всьому всесвіту. А диявол узяв рукописання Адамове і сховав його в Йордані під каменем на тохму місці, де пізніше хрестився Христос 19.
19
Легенда про рукописання, дане Адамом дияволу про вічну працю на нього й рабство, склалася на основі неправильно зрозумілих слів апостола Павла: «І вас, що мертві були в гріхах та в необрізанні вашого тіла, Він оживив разом із Ним, простивши усі гріхи, знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас — Він із середини взяв його та прибив його на хресті» (Послання святого апостола Павла до колосян: 2, 13 — 14), а також і слів церковної молитви: «чесним Його хрестом