— Ласкаво просимо на Раа, — сказав сухорлявий мужик років сорока, вусатий і смаглявий, схожий на уродженця Латинської Америки. — Я офіцер міграційної служби.
Крокодил вийшов із капсули й сів просто на траву. Ноги не тримали.
— Утома після транспортування? Культурний шок?
Крокодил міг заприсягтися, що смаглявий говорить російською. Він спробував подумки перекласти його фразу… Хоча б «ласкаво просимо»… і не зміг. З англійської згадав — «welcome». Та англійська — вивчена мова… Не може ж людина на Раа розмовляти російською?!
— Дозвольте вам допомогти, пане, — занепокоєно сказав офіцер.
Спираючись на його руку, Крокодил якось таки підвівся. Повітря тут було добре, дихалося легко. Пахло, як у веснянім саду або в парку. Під ногами була трава, і навколо трава, і зеленіли кущі віддалік, і мальовничо товпилися велетенські старі дерева. А ще далі виднілися халабуди, схожі на первісні житла. Тубільно-острівна архітектура.
— Зараз ми з вами пройдемо до задніх контор… Доведеться обговорити нагальні питання: як ви будете жити, де, з яким рівнем громадянських прав… Можливо, ви потребуєте консультації лікаря?
— Ні, — сказав Крокодил. — Мені б тільки поспати.
Його відвели до кімнати з плетеними стінами й матою на підлозі. На цій маті, скулившись, Крокодил заснув — наче вимкнувся, на багато годин.
— Це ваш тимчасовий документ, — на стіл ліг предмет, схожий на саморобний кулон із дерева на світлому металевому ланцюжку. — Це треба носити на шиї.
— Носити? — тупо повторив Крокодил.
— Так. Вам слід весь час мати це при собі. Найзручніше — на шиї.
Крокодил обережно взяв предмет. Покрутив у пальцях. Понюхав. Смолистий запах, гладенька відшліфована поверхня. Ні фарби, ні лаку. Можна розгледіти деревні кільця.
— Як це може бути документом?
— Тут міститься повна інформація про вас, аж до складу крові, а також контакти міграційної служби й технічні позначки. Надається до зчитування спеціальним сенсором або ж перевірки офіцером, що пройшов професійну підготовку, — співрозмовник Крокодила провів пальцем по зрізу деревини. — Термін вашого перебування на Раа — дев’ять годин сім хвилин. Година Раа на дві сотих менша за аналогічну часову одиницю вашої рідної планети. Ви втратили одну сімдесят сьому частину ваги за останні вісімдесят чотири тисячі ударів вашого серця. Ви, вочевидь, зазнали шоку, але тепер нам треба вирішити важливі питання, я хотів би, щоб ви сказали: готові ви їх обговорювати чи ще потребуєте відпочинку?
— Я готовий, — пробурмотів Крокодил.
— Чудово. Важлива інформація: всі жителі Раа віком, близьким до повноліття — в п’ятнадцять, шістнадцять або сімнадцять років, залежно від особливостей організму, — мають право здати Пробу, або, як ми кажемо, пройти Пробу громадянина. Випробувані жителі отримують відповідний громадянський статус. Жителі, що з якихось причин не склали Пробу або відмовилися від неї, одержують статус залежних. Ви як мігрант не мали змоги бути випробуваним. Слід вирішити: чи станете ви здавати Пробу зараз, чи вас задовольнить статус залежного, у якому, до речі, перебуває приблизно одна п’ятнадцята частина корінних жителів Раа?
— Мене не задовольнить статус залежного, — сказав Крокодил і нервово ковтнув. — Чому в Усесвітньому Бюро… е-е… міграції мені не розповіли всього цього зразу?
— У Бюро Всесвітньої імміграційної служби мають справу з тисячами різновидів розумних рас, — сказав офіцер з ноткою співчуття. — Тому на такі дрібниці в них ніколи нема часу. Не ви перший скаржитеся, не ви останній. Люди вибирають Раа за комфорт і зелень… — Він раптом по-товариському всміхнувся. — До речі, в нас і справді дуже зелено й комфортно. Залежних не піддають дискримінації. Не плутайте їх із рабами чи невільниками, не слід оцінювати дійсність Раа з погляду ваших культурних міфів.
— Люди вибирають Раа, — повільно повторив Крокодил. — У вас є ще хтось… із Землі?
— Із вашого світу? Трапляються. Не дуже багато, але є. Хочете з ними поговорити? Поради одноплеменців, які мали час пожити на Раа, — перша річ.
— Так, — сказав Крокодил, трохи збадьорившись. — Дуже хочу.
— Я скину вам… даруйте, я просто запишу вам на дощечці, поки у вас нема власного комунікаційного пристрою. — Офіцер розгорнув на столі щось, на Крокодилову думку, схоже на розкатане в тонкий млинець тісто. Млинець здригнувся, по ньому поповзли борозенки й тріщини, і Крокодил зрозумів, що в «тісті» виникла густо заповнена таблиця.