Атоми! Невидимі! Менші за найнікчемнішу порошинку! Кумедно! Люди і дерева складаються з одних і тих самих атомів! Якщо це так, то атоми, з яких складається містер Дальтон, у всьому подібні атомам, з яких складається дуб… Ха-ха!
Начала атомно-молекулярного вчення Ломоносов сформував ще на початку своєї наукової діяльності в уже згаданих «Елементах математичної хімії». Останній розділ цієї праці закінчується кількома положеннями, які хочеться навести повністю:
«Корпускули різнорідні, коли елементи їх різні і з’єднані різними способами чи в різному числі; від цього залежить нескінченна різноманітність тіл.
Начало є тіло, яке складається з однорідних корпускул.
Змішане тіло є те, котре складається з двох чи кількох різких начал, сполучених між собою так, що кожна окрема його корпускула має таке саме відношення до частин начал, з яких вона складається, як і все змішане тіло до цілих окремих начал.
Корпускули, які складаються безпосередньо з елементів, називаються первинними.
Корпускули, які складаються з кількох первинних, і до того ж різних елементів, називаються похідними.
Отже, змішане тіло складається з похідних корпускул».
Надаю можливість читачеві самому замінити незвичні нам «корпускули», «змішані тіла» і т. д. на звичні «атоми», «молекули» і перевірити, чи відрізняються атомістичні уявлення Ломоносова від тих, які встановилися в науці півстоліттям пізніше.
Проте відмінність була, до того ж істотна. В одному Ломоносов пішов далі, ніж Дальтон. Це ствердження тези про необхідність безперервного руху «корпускул». Положення про вічність руху Ломоносов висловлював навіть в тих працях, які, здавалося б, не мали безпосереднього відношення до корпускулярної теорії.
Говорячи про праці Ломоносова в галузі атомістики, слід звернути увагу на одну дуже важливу обставину. Не Ломоносов запровадив у науку уявлення про атоми. У російського вченого є чимало попередників, які розробляли питання будови матерії і приходили до висновків, на перший погляд, дуже близьких до формулювань Ломоносова. Серед них можна назвати і Демокрита, і Лукреція Кара, і французького філософа Гассенді, і видатного дослідника природи Декарта, і Бойля, і Лейбніца.
Але тільки Ломоносов стверджував, що хімічні перетворення — наслідок переміщення атомів і зміни комбінацій, якими атоми зчеплені в «складних тілах».
Нарешті, є ще одна і, певне, найважливіша відмінність атомістики Ломоносова від атомістики його попередників, та й багатьох з його наукових послідовників. Виходячи з атомістичних уявлень, Ломоносов пояснював численні механічні і фізичні, особливо оптичні і електричні явища. Візьмемо навмання деякі цитати з його фізичних творів.
«Слово про походження світла» — взірець блискучої в усіх відношеннях наукової популяризації. «Слово» буквально пройняте ідеями атомістики. Різницю предметів у кольорах прямо оголошено наслідком різниці у «поєднанні частинок».
«Теорія електрики, викладена математично». Основна теза цього твору — електрика є наслідком руху частинок і електризації їх при терті одна об одну «внаслідок шорсткості».
Творчість Ломоносова була, можливо, першим підтвердженням висунутого і обгрунтованого на багато десятиріч пізніше положення про те, що найвидатніші відкриття здійснюються на стиках наук. То чи викликає подив, що саме Ломоносов, який до фізики підходив як хімік, а до хімії, — як фізик, став автором багатьох основоположних відкриттів.
Відвідання академічних конференцій вважалось одним із найсвятіших обов’язків професорів. Ломоносов приходив на ці засідання з великою неохотою: судячи з протоколів, конференції проходили винятково нудно. Ну, а після відкриття лабораторії урочисті і пусті збори стали для Ломоносова просто мукою. Витрачати шість-сім годин на слухання того, як обговорюють достоїнства нової трагедії Сумарокова чи черговий «заум» якого-небудь «натур-філософа», — було нестерпно. А пропускати засідання не дозволялось. Шумахер, не побачивши кого-небудь з професорів на конференції, здіймав галас і вчиняв допит з погрозами.
Проте вже з середини 1750 року в протоколах конференції проти імені Ломоносова все частіше з’являвся один запис: «Проводив хімічні досліди, внаслідок чого не прийшов на Академічні збори». І що дивно: ні Шумахер, ні його прислужники ні разу не заїкнулись про те, що «пану Ломоносову догану висловити належить».