Михайло Васильович Ломоносов

Проте Ломоносов найменше думав про витрати. Нарешті впала нагода створити справжню, велику картину. До чого набридли ці овальні, прикрашені портрети Єлизавети та її прибічників! «Полтавська баталія» — ось як буде називатись перша сюжетна картина. Не на троні, не на прийомі серед царедворців покаже Ломоносов Петра, ні — у хвилину найвищого напруження сил, під час битви, яка стала найбільшим тріумфом російської зброї.

«Полтавська баталія» і за величиною серед мозаїчних картин, напевно, не має собі рівних. Вона досягає 8,5 м у ширину і майже 8 м у висоту. Один тільки мідний лист, на якому складалася мозаїка, важить майже півтори тонни.

Уважний розгляд «Полтавської баталії» мимоволі викликає в пам’яті картину цієї битви, змальовану Пушкіним у поемі «Полтава». Зберігся докладний опис «Полтавської баталії», складений Ломоносовим. А рядки з пушкінської поеми знає кожний:

«Попереду, — писав Ломоносов, — зображений Петро Великий, на могутньому коні верхи… За государем тогочасні знатні генерали»…

…Из шатра,
Толпой любимцев окруженный
Выходит Петр. Его глаза
Сияют. Лик его ужасен.
Движенья быстры. Он прекрасен.
Он весь, как божия гроза.
Идет. Ему коня подводят.
Ретив и смирен верный конь.
Почуя роковой огонь,
Дрожит, глазами косо водит,
И мчится в прахе боевом,
Гордясь могучим седоком.

«Далі… посередині картини зображено групи ворожих трупів, шведи, які ще обороняються від наступаючих росіян, де сильна і густа стрілянина створює великий дим; при цьому видно взяті шведами на початку бою редути з російськими і шведськими тілами».

В огне под градом раскаленным,
Стеной живою отраженным,
Над падшим строєм свежий строй
Штыки смыкает. Тяжкой тучей
Отряды конницы летучей,
Браздами, саблями звуча,
Сшибаясь, рубятся с плеча.
Бросая груды тел на груду,
Шары чугунные повсюду Меж ними прыгают, разят,
Прах роют и в крови шипят.
Швед, русский — колет, рубит, режет;
Бой барабанный, клики, скрежет;
Гром пушек, топот, ржанье, стон,
И смерть, и ад со всех сторон.

«Ще далі… показано полоненого шведського генерала…»

…Сдается пылкий Шлиппенбах…

«Трохи далі зображений Карл Дванадцятий, у простій колясці… він, простягаючи вперед руку з пістолетом, ще до бою поривається».

И перед синими рядами
Своих воинственных дружин,
Несомый верными слугами,
В качалке, бледен, недвижим,
Страдая раной, Карл явился…
Вдруг слабым манием руки
На русских двинул он полки.

Було б помилкою вважати, що Пушкін творив натхненні рядки «Полтави», дивлячись на ломоносовську картину. Найімовірніше, що Пушкін її ніколи не бачив: в його час ця мозаїка вважалась безнадійно загубленою. Тільки після Жовтневої революції, коли ремонтували підвали однієї академічної установи в Ленінграді, знайшли ящики з «Полтавською баталією», розпиляною на куски. Сьогодні «Баталія» прикрашає вестибюль будинку Президії Ленінградського відділення Академії Наук, що стоїть на березі Неви, на Васильєвському острові, — майже на тому самому місці, де працював Ломоносов. З цим місцем пов’язано багато злигоднів, але й великі радості вченого — творця нового, райдужного мистецтва.

VI

Нині це вже випробуваний журналістський прийом: беручи інтерв’ю у знатної людини, на закінчення спитати про її «хоббі»— захоплення. Здебільшого в кожного таке «хоббі» є. Один віддає свій вільний час реставрації старовинних картин, другий збирає люльки і вдоволено показує всі свої 1990 експонатів, третій — з насолодою випилює лобзиком, четвертий… А втім, всіх «хоббі» не перелічити. Можна знайти й таких, які в вільний час пишуть вірші, інколи й непогані.

Ломоносовську поезію ніяк не можна назвати захопленням ученого. І тому, що Ломоносов не ставився до своїх віршів як до інтелектуального дозвілля. I тому, що вірші Ломоносова позначені справжнім професіоналізмом, і тому, що, коли б Ломоносова спитали, хто він: хімік чи поет, він, поза всяким сумнівом, глибоко б замислився. Тому, що він був хіміком. I тому, що він був поетом.

Ні, це не хімік серед поетів, І не поет серед хіміків. Учений і поет злилися в ньому воєдино. Не можна назвати в історії культури другого Діяча, якому звання «вчений-поет» пасувало б більше, ніж Ломоносову. Лукрецій Кар! Можливо, та все ж учений. Гете! Звичайно поет, геніальний поет, який цікавився питаннями природознавства. Ломоносов! Поет-вчений чи вчений-поет — кому як подобається.