Через скільки усіляких внутрішніх програм навчання і підготовки ви самі пройшли, і яку дрібну частку з того, що ви там дізналися, ви змогли справді впровадити у себе в офісі?
Будьте чесними. Принаймні перед самим собою.
Чому ми просто не приймаємо всі нові речі відразу? Відповідь: ми — складні істоти. Чому ми не робимо те, що зробити легко? Відповідь: бо простіше взагалі цього не робити.
Як змінити звички людини? Правильно — подивившись на її рушійні сили. Стимулювання рушійних сил конкретного індивіда допоможе йому крокувати з вами в ногу.
Чому слід вимикати світло
Я виріс під час найпершої нафтової кризи. В першій половині сімдесятих народилася думка, що нафти навічно не вистачить. Питання про те, як ми використовуємо енергію, стало актуальним, суспільство почало говорити про те, що, можливо, нам слід трохи зупинитися. Ціни на паливо зросли, і народ вийшов на площі та вулиці протестувати. Питання про наші скінченні ресурси постало на порядку денному. Стало просто модно заощаджувати енергію. Як мені відомо, це було вперше в історії, коли люди почали це робити.
Батьки постійно казали мені вимикати світло, коли я виходжу з кімнати. Не тому, що наші лампи були гасовими, а тому, що було багато розмов про витрати. Можливо, це було пов’язано з високою ціною опалення на півночі Швеції, тож нам довелося економити на чомусь іншому. Я не знаю.
Однак я повинен був вимикати світло, коли йшов із кімнати.
Хоча це й логічно, багато хто з вас уважають, що це не відіграє ані найменшої ролі. Що буде з того, якщо я лишу лампу горіти кілька годин — яка різниця? Я повертаюся до кімнати після обіду.
Чому ми насправді це робимо?
Різні люди з різними рушійними силами могли б почати економити електроенергію, якби у них були вагомі на це причини.
Саме за це й досі бореться екологічний рух. Людство в нашій частині світу постійно намарно витрачає енергію. Чому? Ну, ми можемо собі це дозволити. Якби це не було таким нерозумним, ми, мабуть, залишили б крани відкрученими на кухні, і з них увесь час лилася б вода, доки ми робимо щось інше. «Мені знадобиться вода за кілька годин. Яка різниця?»
Або ми не віримо в загрозу глобального потепління й думаємо, що всі балачки про парниковий ефект це якесь нагнітання та перебільшення. Можливо, ми навіть не думаємо про це, бо маємо інші — важливіші для нас — питання.
Проте ось ключ до розв’язання проблеми: якщо за якоюсь зміною стоїть справжній мотиватор, більшість людей пристане на неї. Проблема полягає в тому, що різні люди впроваджують однакові зміни, але з абсолютно різних причин.
Хтось із сильною практично-економічною рушійною силою цінує ефективність. Звичка лишати світло ввімкненим свідчить про неефективність. Це просто марнотратство наших ресурсів. Навіть якщо я можу собі це дозволити, я можу витратити ці гроші на щось інше й «розумніше».
Однак, якщо моя практично-економічна рушійна сила є слабкою, я, мабуть, не так цим переймаюся. Кілька крон витратити туди, кілька заощадити тут — яке це має значення?
Теоретик зрозуміє переваги вимикання світла, якщо побачить цілісну картину, як це впливає на споживання енергії загалом, у глобальній перспективі.
Естету доведеться поєднувати втрату енергії з думкою про те, як ми такими діями завдаємо шкоди ресурсам матері Землі, і що в нас незабаром не стане планети, яку ми можемо експлуатувати.
Індивідуаліст робитиме так, як йому заманеться. Однак, якщо його призначать до інспекції з питань енергоекономії, він докладе зусиль, щоб всі світильники в сусіда обов’язково були вимкнуті.
Традиціоналіст уважатиме, що залишати світло увімкненим — це просто безглуздя, бо ніхто ж ним не користається. Можливо, вам навіть не потрібно це пояснювати. Хіба що він уважає можливість залишати світло в себе увімкненим невідчужуваним правом людини. Все залежить від того, які цінності є для нього важливими.
Цими надзвичайно спрощеними прикладами я хочу пояснити одне: якщо ви хочете переконати людей змінитися, подумайте про їхні рушійні сили та пристосуйте до них свої аргументи.
Різні люди погоджуються з однаковими змінами з різних причин.
Я все ще вимикаю світло, коли йду з кімнати. Мої батьки під час мого дорослішання так за цим стежили, що мені навіть не доводилося думати про це. Я роблю це за інерцією.