Це справді чудово!
Проте зелені начальники можуть бути дуже хаотичними в делегуванні. Їхній спосіб формулювання думки почасти виходить із припущення про те, що ви самі маєте з’ясувати, що вони насправді мають на увазі. Вони не завжди відчувають себе комфортно в ситуаціях, коли треба давати чіткі вказівки, тому часто висловлюються дуже туманно. Нема гарантії, що вони зможуть чітко вказати на мету, яку слід досягти. Вони сподіваються, що ви самі зрозумієте, яке нелегке завдання на вас чекає. Оскільки вони орієнтовані на стосунки, то більше дбають про добрі відносини на робочому місці, ніж про роботу, яка повинна виконуватися. Крім того, в разі конфлікту є ймовірність, що ваш зелений начальник просто відступиться. Конфлікти для них — дуже неприємна річ, вони їх усіма силами уникають. Час від часу треба буде щось не помітити й сховати під килим. Хто там знає, яка коса найшла на який камінь…
Крючкодерство синіх начальників, у яких усе — за правилами
Якщо ви любите аналізувати й ґрунтовно доколупуватися до всього, над чим працюєте, ви точно порозумієтесь зі своїм синім начальником. Сині начальники — це аналітики, які керують командою шляхом вивчення проблеми й подрібнення їх на складники. Вони стають експертами в розв’язанні проблем за умов, що питання, якими вони опікуються, їм цікаві. Їх спосіб позбутися проблем — розробити достатньо складний механізм їх розв’язання і за допомогою його ретельної реалізації досягти окреслених цілей. Вони добре виявляють компетентності інших і високо цінують професіоналізм. Те, що у вас добрі стосунки чи налагоджені з кимось відносини, навряд чи вразить таку людину.
Порядок і правила — я це люблю!
Однак залежно від вашого типу особистості ваш синій начальник може вам здаватися дещо замкненим у собі. Може навіть складатися враження, що він намагається триматися дистанційно. Можливо, ви навіть не зможете по-справжньому з ним познайомитися. Якщо стосунки з вашим начальником для вас важливі, ви будете розчаровані тим, як мало він розповідає про себе. Сині начальники також схильні «закопуватися» у власних проблемах чи завданнях, пов’язаних із роботою, і зовсім забувають, що їм треба керувати колективом. Зазвичай вони найкращі фахівці, а це може дуже непокоїти колектив.
Що ви матимете з того за звичайного робочого тижня?
Ми реагуємо на різну поведінку по-різному. Залежно від вашого кольору ви можете тією чи іншою мірою сприймати й «відчувати» свого начальника. Якщо ви — червоні, вас менше зачіпатиме й турбуватиме командно-наказовий стиль начальства. Якщо ви — жовті, вас може особливо не турбувати те, що ваш жовтий начальник починає кожне речення з «Я…». Якщо у вас переважає зелений колір, мабуть, ви вважатимете, що насправді це — добре, коли навколо вашого зеленого начальника нічого особливого не відбувається. Як людина синього кольору ви цінуватимете той факт, що ваш синій начальник сидить на роботі, як у машині: тримає руку на ручному гальмі й ногу — на педалі гальмування. До того ж все-таки слід мати на увазі, що все визначає конкретна ситуація.
Іноді навіть червоний начальник може спокійно сидіти й по-справжньому слухати. Все залежить від того, чи вдалося вам до нього достукатися.
Якщо зорі стануть правильно, навіть жовтий начальник на хвильку втримається від балаканини про себе й дозволить вам вставити кілька слів у розмову.
Певна невизначеність проблеми може примусити навіть зеленого начальника чітко висловити свою позицію. Коли таке трапляється, оточення зазвичай добре це бачить.
І якщо буде надано достатньо аргументів і доказів, навіть синій начальник відкриється для вас. Хто знає, можливо, ви дізнаєтесь, де він живе і чи є в нього діти.
Цим я просто хочу сказати, що правил без винятків не існує. Знову ж таки люди — складні істоти. Навіть якщо ваш начальник має риси, що характерні для певної поведінки, не варто ставити все на одну карту, передчуваючи, яким буде його наступний крок. Але за правильного підходу все стає набагато простішим.
Яку роль відіграє наш внутрішній інстинкт?
За останні двадцять років мене питали про це тисячу разів: чи правда, що начальники — це зазвичай червоні? Я не маю конкретної кількості, але, як кажуть, наявність червоної поведінки зростає з кожним рівнем в ієрархії компанії. Чи означає це, що червоні — найкращі начальники? Про це ми нічого не знаємо. Однак знаємо, що вони суттєво стійкіші до потужних ударів, ніж інші, і не відступають під тиском справжніх викликів. А це допомагає на шляху до вершини. Чи робить це з них хороших лідерів — це вже зовсім інше питання. Іноді — так, іноді — ні.