Мій бос — ідіот

Звичайно, є винятки. В мене також були начальники, які були хорошими слухачами, відкритими до думок та ідей працівників. Деякі з них мали навіть гідність визнати, чиєю була та чи інша ідея із самого початку.

Напевно, так само, як і ви, я теж багато разів намагався збагнути, про що ж насправді думає мій начальник і як він працює — бо інколи я взагалі не міг второпати, що відбувається. Тож чому б нам не подивитися на те, що є причиною дивної поведінки?

Спробуймо пірнути в химерний світ начальництва. Тримайтеся міцно за поручні — ми вирушаємо!

Розділ 1. По-справжньому погане керівництво та його руйнівні наслідки

^{«Я починаю свій день зі складання списку того, що я повинен зробити… і кого я можу змусити зробити все це за мене»}

Хороше керування спирається на розуміння і начальником, і його працівниками того симбіозу, у якому вони працюють, і визнають, що обидві сторони потребують один одного, щоб усе працювало справно.

Бути начальником може, на жаль, видаватися легким завданням. Це ж наче просто бігати на різні зустрічі та вдавати вкрай важливу персону. Багато розмовляти телефоном і грати в гольф у п’ятницю по обіді. Будь-хто міг би впоратися з такою простецькою роботою. Якщо справи йдуть добре, славу за це здобуває начальник, а якщо все йде шкереберть, то в нього завжди є хтось, на кого можна спихнути провину за невдачі.

Ну добре, мабуть, я трохи перебільшив. Робота начальника передбачає дещо більше, ніж оце все у наведених прикладах. Проте кожен, хто колись мав поганого начальника, знає: цю роботу можуть виконувати дуже не правильно.

Усі ми, напевно, мали колись некомпетентного начальника, і нам було цікаво, чому він чи вона не роблять свою роботу краще. Багато начальників взагалі не роблять нічого, що віддалено схоже на керівництво, і не розуміються на керуванні, що, своєю чергою, робить їх зайвими людьми на тих посадах, які вони обіймають. Вочевидь, постає запитання: керівник, який не керує, — навіщо такий взагалі потрібен?

Є безліч начальників, яким навіть неможна видавати ключів від офісу.

Ви неодмінно впізнаєте кілька типажів серед цього переліку:

• начальник, який ніколи не каже нічого, що бодай віддалено можна назвати «позитивом»;

• начальник, який тільки скаржиться та свариться на все, що ви робите;

• начальник, який звинувачує вас у своїх помилках;

• начальник, який привласнює собі визнання за те, що зробили ви, а не він;

• начальник, який не має уявлення, що ви робите протягом дня;

• начальник, який ніколи не повертається, коли пообіцяв повернутися;

• начальник, який раптом і безпричинно вибухає гнівом;

• начальник, який очікує від вас уміння читати його думки;

• начальник, який розповідає клієнтам про всі ваші помилки;

• начальник, інструкції якого такі заплутані, що марно навіть намагатися второпати, що він чи вона має на увазі;

• або начальник, який просто дуже хаотичний, неструктурований, який ніколи не може знайти потрібні йому документи;

• начальник, схиблений на контролі та який втручається геть у все, що ви робите;

• начальник, який чіпляється до всіх деталей, звіряє до трьох знаків після коми;

• начальник, який ніколи не поділяє відповідальності;

• начальник, який хоче ухвалювати всі рішення самостійно;

• начальник, якого ніколи немає на місці;

• начальник, який нічого не каже прямо, але розраховує на те, що ви все-таки зрозумієте його;

• начальник, який весь час десь затримується;

• начальник, який так сильно боїться конфліктів, що в його фірмі все дозволено;

• начальник, який вимагає послуху тільки тому, що він — начальник;

• начальник, який із зусиллям над собою прикидається, що слухає, проте насправді не чує жодного слова з того, що ви кажете.

Начальники часто навчаються в інших того, як слід вести справи. Багато з того, що ці люди роблять, керуючи компанією, вони перейняли від своїх колишніх начальників. Хтось справив на них враження, і тепер вони намагаються працювати якнайкраще. Деяких із них можна привітати за те, що вони не взялися за роботу через відсутність конкретного плану дій.

Звичайно, люди не взялися за керівництво з наміром навмисно виконати свою роботу погано. Переважна більшість начальників вочевидь намагаються гідно виконувати свої завдання, але іноді все робиться у якийсь абсолютно божевільний спосіб.

Особисто мене вивчити питання керування й виробити свій стиль менеджменту надихнули саме ці направду вкрай погані начальники. Саме навіть перебування в одній кімнаті з деякими з них зводило мене з розуму, що змусило спостерігати за їхніми манерами, вивчати їх і робити все навпаки. Це видавалося мені продуманою стратегію.