Не кажучи вже про написання власних книг. Нічого собі!
Тільки-но я почав писати, як став більше насолоджуватися життям. Мотивація повільно поверталася, і я мав більше енергії на все. Я справді почувався гармонійніше. Усе моє Я почувалося краще.
Тоді я не розумів, як це все пов’язано між собою, тому проаналізував рушійні сили. І раптом усі шматочки головоломки склалися. Коли я зрозумів, що моя найсильніша рушійна сила (майже така сама потужна, як і практично-економічна) це — естетична, я зрозумів, чому втратив ентузіазм на роботі. Там я нічого не створював, усе було таким регульованим, що для творчості не було місця. Все мусило бути уніфікованим.
Найдивніше, що коли я почав писати — вночі та у вихідні дні, з маленькими дітьми вдома та у відрядженнях, — я також почав почуватися краще навіть на роботі, хоча мої обов’язки не змінилися. Однак процес написання книжки надавав мені відчуття особистісної повноти. Все завдяки естетичній рушійній силі, яка змушує нас прагнути до гармонії та рівноваги. І це було саме тим, чого я досягнув: я здобув рівновагу у своєму житті.
Естетична рушійна сила також пояснює кілька інших рішень, із якими я погодився. Наприклад, я не можу керувати такою самою машиною, що і мій сусід. Примітка: мій автомобіль не має бути комфортнішим або дорожчим, він має бути іншим. Це тому, що естети хочуть бути унікальними. Якби мені хотілося випробувати справді крутий автомобіль, я швидше придбав би Jaguar або Lexus — тільки тому, що вони в народі трапляються не так часто, як Mercedes чи Volvo.
У віці трохи більше як п’ятдесят років у мене все ще виникає проблема — обирати те саме, що й обирають інші. Я хочу, як це можливо, відчувати себе унікальним, по-максимуму. Логічно? Зовсім ні.
Якщо в усій історії є мораль, то, напевно, йдеться про те, що ви повинні дослухатися до свого серця, якщо хочете почуватися добре. Перш ніж вас знудить від того, як банально це звучить, дозвольте сказати, що рушійні сили важливіші, ніж ми думаємо. Робити те, що вам справді подобається і що стимулює вас, є більш цінним, ніж ви думаєте.
А ми? Що ми можемо з цим зробити?
Щоб ви знаходили мотивацію на роботі, вам потрібно краще зрозуміти власні рушійні сили. Мета проста: якщо ви знаєте свої рушійні сили, вам буде легше насолоджуватися своєю роботою. А якщо ви усвідомлюєте, що не можете на своїй роботі знайти жодного стимулу для себе — як це сталося зі мною — тоді звільняйтеся.
Життя занадто коротке, щоб провести його в неправильному місці з неправильними людьми. Або з поганими начальниками.
Тож ще раз: чи ваші рушійні сили узгоджуються з рушійними силами вашого начальника? Звичайно, вони не мусять бути однаковими, але якщо вони подібні, то це, безумовно, полегшує справи. Ще важливішим є питання, чи відповідають ваші рушійні сили рушійним силам вашої компанії. Оскільки рушійні сили часто асоціюються з нашими основними цінностями, для вас може бути викликом те, що компанія, на яку ви працюєте, функціонує в такий спосіб, що суперечить вашим пріоритетам.
Найкращим прикладом тут є ситуація продавчині, яка полишила роботу в компанії, бо її власник уважав, що заробляння грошей не має значення. Власник був теоретиком і вважав, що відкриття нових технологічних рішень — це чудово, як і пошук захопливих інновацій. Він міг дозволити собі керувати компанією, що з року в рік мала збитки, працювала в мінус. З іншого боку, продавчиня, яка працювала в цій компанії, мала сильну практично-економічну рушійну силу, і вона ненавиділа те, що її бізнесовим проєктам і контрактам взагалі не надавали пріоритету. Коли власник компанії сказав, що вона має продавати менше, вона психанула й просто пішла геть. Можливо, це було найкращим рішенням для всіх, однак шкода тільки продавчиню, яка була дуже хорошою в тому, що робила.
Розділ 13. Як розмежовувати кольори та рушійні сили
Вище можна побачити приклад психологічного профілю прагматичної, ефективної та допитливої людини, яка є сприйнятливою до ідей. Ці цінності керують нею. Те, як людина поводиться, залежить від її основних кольорів, тоді як причина її поведінки визначається її рушійними силами.
Розгляньмо першу — інтелектуальну (теоретичну) рушійну силу. Ця людина менше схильна покладатися на свою інтуїцію, вона більше тяжіє до дослідницької діяльності. А як же ж інакше можна прагнути здобути нові знання?