Це важливо: якщо всі весь час будуть пристосовуватися один до одного, то ніхто не буде справжнім. Усе перетвориться на гру. Що робити, якщо ви зневіритесь у собі у всьому цьому безладі?
Хіба ми ніколи не можемо бути собою?
Крім очевидного — що більшість поведінки, яку ми спостерігаємо в інших, є всього лише грою, і ми весь час до чогось пристосовуємося, часто навіть не замислюючись про це, — я хочу запропонувати вам спосіб, як це можна робити. Якщо взяти DISA за основу, ви частіше правильно вгадуватимете особливості поведінки інших людей. Щілин на поверхні соціальної криги для вас точно стане менше. Спілкування буде більш плавним. Також буде менше конфліктів. Робота стане легшою. Буде менше сварок за вечерею, легшим стане підбір потрібних працівників. Команда буде більш згуртованою.
«Це все — маніпулювання людьми й маніпулювання собою. Я такого не робитиму!» — можете подумати ви.
Усе гаразд. Кожен робить те, що хоче. Можна навіть заощадити час і закінчити читати цю книжку саме на цьому місці. Це, безумовно, багато чого скаже про вашу особистість.
Жарти вбік. Причин пристосувати свою поведінку до якоїсь конкретної ситуації може бути безліч. Можливо, це саме те, чого вам бракує, щоб побудувати діалог із начальством. Подобається вам це чи ні, ваш начальник впливає на ваше повсякденне життя. А якщо це не так, то виникає інша проблема. Невидимі начальники — це зовсім інший виклик. Детальніше про це буде трохи згодом.
Чи ваші власні кольори мають у цьому разі якесь значення?
Безумовно. Якщо ви читали «В оточенні ідіотів», то коли відкривали цю книжку, орієнтовно знали, якими є ваші основні кольори. Звісно ж, вони відіграють величезну роль, коли йдеться про вашу здатність адаптуватися до різних ситуацій. Я також здогадуюсь, що на кожен колір вам пригадалися кілька облич з вашого оточення — можливо, і ваше власне теж.
Ми вже розглянули основні риси начальників кожного кольору, і це — добра основа для подальшої роботи. Тепер ми можемо дослідити питання, чи всім слід в однаковий спосіб пристосовуватися до свого начальства.
Невеличкий натяк із мого боку — не зовсім.
Якщо ваш начальник — зелений, а ви — жовті, вам слід трохи сповільнитись і менше базікати.
Однак якщо ви — сині, то вам варто проявити більше інтересу до свого начальника.
Той самий начальник — інший спосіб адаптації.
Тепер перевіримо, чи потрібно на основі розуміння свого поведінкового профілю мати на увазі якісь особливі нюанси.
Розділ 15. Розумна адаптація до кольорів вашого начальства
Спершу — про вашого червоного начальника.
Якщо у вас є червоний начальник, то велике значення має, чи самі ви — червоні, чи ні. Якщо так, то, звісно, проблем із розумінням один одного ви не матимете. У вас будуть короткі, часом дуже гучні дискусії. Ви, мабуть, швидко домовитеся й підете обідати. Якщо ви не погоджуєтеся з якогось питання, ніхто з вас годинами не відмовчуватиметься. Усі навколо сушитимуть собі мозок, як це так можливо, що з десятої години ранку ви весь час щодуху горланили один на одного, а вже об одинадцятій мирно пішли разом на обід. Нехай дивуються. Однак вам не потрібно якось особливо підлаштовуватися під свого начальника у спілкуванні. Він чи вона неодмінно не лякатиметься вашого, так би мовити, безстрашного й відвертого стилю спілкування.
Якщо ви — жовті, ви добре ладитимете з червоним начальником. Червоні полюбляють швидкий темп жовтих, а жовті, своєю чергою, виграють від рішучості червоних. Як жовтий ви розбиваєте кожне рішення на найважливіші чинники, але разом із червоним можете рухатися вперед. Якщо ви — жовті, то вмієте трохи пом’якшити свого шефа, що може зробити вас більш орієнтованим на результат. Якщо замислитися, то це дуже непоганий симбіоз. У цьому разі ваша адаптація полягатиме тільки в скороченні свого потоку слів. Говоріть менше — робіть більше. Нумо, ви це зможете!
Якщо ваш колір — зелений, у вас може виникнути більше труднощів із червоним начальником. Зосередитися на завданні може бути важко, якщо ви за своєю натурою м’якіший майстер у царині підтримування теплих взаємин. З іншого боку, є начальник, який любить наказувати, і працівник, що не має нічого проти, щоб погоджуватися з такими — ввічливо сформульованими — вказівками, тому що ж може піти не так? Ви не повинні зважати на свої емоції. Річ не в тім, щоб їх ігнорувати, але виказувати їх на зустрічі з вашим начальником навряд чи варто, бо це точно не буде для вас корисним. Від вас також можуть вимагати чіткіших формулювань із меншою кількістю слів. Червоні начальники мало коли топчуть людей у багнюку, але є ризик, що ви почуватиметесь саме так, якщо ваш начальник не зрозуміє, що ви маєте на увазі. Тишу часто розуміють як згоду. Єдиний спосіб змінити це — зірвати завісу мовчання й чітко пояснити свою позицію, по пунктах.