Отож я взяв матроську торбу, в яку були запханi мої речi, надiв плетену шапку, зимову куртку й покинув прадiдусiв дiм.
Прадiдусь вийшов аж до дверей, щоб попрощатися зi мною. Я пiднiс праву руку до шапочки й сказав:
-- Дозвольте вiдбути, пане капiтан!
-- Шкода, -- сказав прадiдусь. -- Шкода, що ти вiдпливаєш! Але ж ти часом приходитимеш провiдати мене?
-- Аякже, прадiдусю! Я просто не знаю, що робитиму без вас!
-- Учись i грайся! Бо життя коротке!
Прадiдусь пiднiс на прощання руку до кашкета, примружив око, повернувся й пiшов у дiм.
А я зi своєю морською торбою помандрував нiчними вулицями до батькiвського дому.