Выбрать главу
1

А що робив я весь цей час? Спав, їв, дивився телевізор. Ідучи з готелю, залишав у портьє записки, обіцяючи повернутися якомога раніше, а не повертаючись, дзвонив йому, щоб запитати, чи не шукав мене хто-небудь і, почувши: «не шукав», далі блукав містом.

У мене тут не залишилося друзів, у мене тут не залишилося улюблених вулиць. У мене не було спогадів, якими я міг дорожити, погладжуючи холодні камені. Та й місто не хотіло приймати мене, то, запитуючи голосом таксиста: «Іноземець?», то — люб’язною офіціанткою в ресторані: «Якщо хочете, я можу перейти на англійську», а то, нахабно шкірячись просто в обличчя «тупого туриста»: «Ми приймаємо оплату тільки в доларах».

Я став для тебе чужинцем? Ну й Бог з тобою. Ти вважаєш мене іноземцем? Та будь ласка. Хочеш оплату в американській валюті? Тримай зелену сотню.

2

І щоразу, особливо коли я повертався в готель надвечір, я чув одне і те ж питання:

— Чи не хочете познайомитися з дівчиною?

Чи хотів я?

Спочатку я був надто схвильований долею Маринки і мовчанням її вітчима. Але коли минули три дні, і я зрозумів, що вони згадають про мене не раніше, аніж після того, як поміняють національність і імена, виїдуть на який-небудь кокосовий острів, проживуть там кілька років, поки не переконаються, що їх більше ніхто не шукає, тоді я сказав:

— Познайомитись? А чому б і ні?

— Спасибі, — зрадів коридорний. — Які-небудь спеціальні замовлення чи привести кількох, щоб ви змогли вибрати?

— Нехай вона не буде тіткою, — сказав я.

— Зрозумів.

А через кілька хвилин вона вже стукала у мій номер.

* * *

— Наталя, — представилася дівчина.

Новий човен, хитаючись, плине У бік Нодзакі? Прохолодний вітер дме вздовж ріки? Волога весна — каже поцілунок? Вологою весною помру?

Вибачте, але ні. За вікном була ніч пізньої осені, а те, як вона вміла кохатися, навряд чи могло надихнути хоч якогось поета.

* * *

— Тобі не сподобалося?

— Та як би тобі сказати…

— Я робила щось не так?

Любов із трьох поз і сотні фальшивих стогонів.

— Скажи, і я зроблю так, як ти любиш.

— Точно? — це вже було цікаво.

— Слово честі, — сказала мені ця дівчинка.

— Ну, добре.

Я справді став іноземцем, і вона змогла в цьому переконатися.

Візьми одну частину імбиру, дві частини лимонної кори, три частини чорного перцю, чотири частини дхатакі, п’ять частин квітів, шість частин меду і вісім частин меляси. Змішай усе і залиши  бродити на дванадцять днів. Цей чудесний напій дуже люблять йогині.

З

Лакшмі — дружина Вішну: прекрасна, як десять мільйонів уранішніх сонць, вона втілює в собі чуттєвість. У Вічної Пані всіх істот лотосоподібні очі; вона заквітчана гірляндами з лотосів. Лакшмі сидить на колінах у Вішну. Вона…

У ролі чоловіка — коханка перевертається й піднімається на коханця.

Шанкхіні-надь — один із тонких каналів — надів. З’єднує губи й піднебінну область жінки з йоні. Місячний центр голови з’єднується протокою з піднебінною западиною і верхньою губою: по цьому вигнутому каналу проходить Великий Еліксир, що спускається до лотоса… Схожий на змію з пащами на обох кінцях її тіла… Десятими таємними дверима.

Зяюча — коханка лягає на спину, піднімає ноги й широко їх розводить.

Сплетена — коханці приймають стискаючу позу. Потім коханка зводить коліна і щільно затискає літам.

У тілі Дакіні-цариці розміщені всі мирні і гнівні божества. Вона перетворила Йогі-Падму на зерновий звук, що завмер у неї на губах, коли вона дала Благословення на Довге життя. Потім вона проковтнула цей зерновий звук, і всередині її живота Падма одержала таємну по святу Безмірного Жалю. Посвяту тіла, мови й розуму.

* * *

— Що це?

— Це кохання.

— Я збожеволію…

— Можливо.

* * *

Будь-яка сила, якою ми володіємо, належить Богині… У її волосяних порах безупинно зникають мільйони космічних яєць… Вона задовольняє бажання садхакі., набуваючи найрізноманітніших форм.

Друга зяюча — коханка лягає на спину, піднімає обидві ноги і кладе їх на плечі коханцю.