Для завоювання симпатії публіки Гоголь також урочисто оголошує про свою скору смерть. Він стверджує, що ідея «Вибраних місць» осінила його, коли його життя висіло на волосині. Його листи були призначені стати його передсмертним подарунком та останньою доброю справою. Хоч він і одужав, але тепер збирається здійснити небезпечне паломництво у Святу Землю, а тому хотів заповісти своє напутнє слово своїм російським братам. Як іще один доказ свого стану вмирання, Гоголь відкриває цю книгу заповітом, у якому містяться надзвичайно хвилюючі похоронні інструкції та чимало вельми самолюбних застережень. Це також були прийоми — викликання жалощів і засвідчення щирості. Як він сам стверджує про трепет поета Дєржавіна перед Єкатєріною Другою, старик у дверей гроба не будет лгать (ПСС 8, 252). Як і дєржавінський, патріотизм Гоголя — чистий і безкорисливий. Хто має час на хитрощі на грані смерті?
Таке педантичне формулювання авторського етосу було призначене як підготовка читача прийняти вельми серйозне послання «Вибраних місць». У творі змальовано картину глибоких соціальних прірв у російському суспільстві, які можна подолати зміцненням почуття громадянського обов’язку у відповідності до християнської етики та з її допомогою. «Вибрані місця» випромінюють щиру наївність у своєму припущенні, що як тільки люди зрозуміють, що є добрим, вони й почнуть діяти відповідним чином. Гоголь намагається розкрити перед своїми читачами характер країни та її проблеми і пропонує шляхи їхнього усунення, підбурюючи їх до втілення свого плану посиланням на християнські заповіді. Навіть більше, ніж у своїх справжніх листах, Гоголь говорить авторитетно, іноді з зухвалою поблажливістю. Його рецепти звучать не як поради, а більшою мірою як завдання, що їх він, перебуваючи на добре знайомих йому різних німецьких курортах, відчуває себе компетентним видати людям у всіх сферах життя. Частота вживання наказових дієслівних форм у «Вибраних місцях», імовірно, перевищує будь-яку світську російську книжку, хіба що за винятком підручників.
Однак Гоголь у цій книзі повчає себе так само, як і своїх співвітчизників, стверджуючи, що уча других, также учишься (ПСС 8, 281). Ось чому так сильно поради Гоголя безпосередньо стосуються його власних проблем. Серед них однією з найважливіших був пошук зв’язку з Росією, який би давав змогу йому полюбити її. Оскільки Росія в її нинішньому стані не вселяла в нього любов, він створив її майбутній ідеал, досяжний у тому разі, якщо до його порад дослухаються, що б виправдало ці емоції. Розвиток «Вибраних місць», якщо відштовхуватись від формулювання Рут Собел, протікає від російської реальності як Антиутопії до її майбутнього ідеалу як Утопії[355].