Зрештою Гоголь полишив націоналістичну політику і знайшов притулок у релігії. У серпні 1847 року він порадив А. П. Толстому діяти так, немовби він живе в боге, а не в России. Завдання людини — жити згідно з Христовим ученням, а о России бог позаботится и без нас (ПСС 13, 355). Відповідно до Гоголевої схильності давати іншим поради, що перекладаються на його власну ситуацію, це твердження натякає на те, що сам Гоголь, після провалу «Вибраних місць», вирішив виїхати з Росії до Бога і натомість зосередитися на тому, щоб стати кращим християнином. Проте Гоголь не повністю відокремлював релігію від націоналізму. Християнство, особливо в його російській версії, залишалося для Гоголя однією з незаперечних ознак російськості, принаймні його власної російськості.
Не зумівши трансформувати широку російську аудиторію у справжніх росіян, Гоголь намагався виконати цю роль у більш скромному масштабі. У 1849 році він узяв на себе завдання прилучити молоду аристократку — Анну В’єльґорську (сестру його близького друга Іосіфа, котрий помер у Римі) — до таємниці російськості. Він наказав їй користуватися російською мовою замість французької і вислав їй книги про Росію. Однак він попередив її, що не достатнього стати повністю російськомовною і знати країну: їй треба стати росіянкою в душі. Гоголь сформулював життєво важливе питання у своєму листі до Анни: Теперь в моде слова: народность и национальность, но это покуда еще одни крики, которые кружат головы и ослепляют глаза. Что такое значит сделаться русским на самом деле?.. В чем состоит привлекательность нашей русской породы?.. Высокое достоинство русской породы состоит в том, что она способна глубже, чем другие, принять в себя высокое слово евангельское, возводящее к совершенству человека. «Зовнішнє» життя Росії сповнене аморальності, зловживань і конфліктів, однак її «внутрішнє» життя сяє світлом Христовим. Гоголь просить свою молоду підопічну повернутися до Бога, який є джерелом всего русского (ПСС 14, 111).
Лист демонструє кульмінацію ідей, до яких Гоголь невпинно рухався від початку 1840-х років. Російськість для Гоголя стала звуженою — або ж, в іншому сенсі, розширеною — до певної сприйнятливості християнського послання. Вона стала синонімом християнства загалом і російського православ’я зокрема. Нарешті тут Гоголь знайшов спосіб любити Росію. Більшу частину свого життя тікаючи з Росії, наприкінці його він нарешті знайшов тут дім. У вересні 1850 року він написав до свого друга, що не хоче покидати Росію, оскільки кроме свойства родины, есть в ней что-то еще выше родины, точно как бы это та земля, откуда ближе к родине небесной (ПСС 14, 204). Росія стала для Гоголя його рідною землею тільки завдяки тому, що він вважав її пов’язаною з царством небесним. Тоді як Росія демонічного, денаціоналізованого Петербурга, провінційних кубел корупції, Собакевичів і Чічікових, дрібних чиновників і бюрократичних шахраїв не зуміла викликати любов Гоголя, Росія, що лежить поза межами цих земних проявів, у духовному сенсі російського православ’я, нарешті, здобула його щиру відданість.
Висновки
У 1903—1904 роках російський журнал Вопросы философии и психологии опублікував серію статей, що діагностували психічну хворобу Гоголя. Їхній автор, В. Чиж, трактує гоголівську прозу як свідчення розладу цього автора. Чиж фіксує дату початку хвороби 1836 роком, що, як я показала, є роком початку переходу Гоголя зі статусу українського письменника-любителя до професійного російського письменника. Різниця між гоголівським зображенням України перед 1836 роком і його зображенням Росії після цієї дати, надзвичайно прихильним у першому випадку й різко критичним — у другому, є для Чижа чітким і безперечним симптомом глибоких психіатричних проблем Гоголя. З того, що пише Чиж, випливає, що Гоголь був нормальний, пишучи про Україну, і збожеволів, коли почав писати про Росію. Ба більше, доктор у ролі критика натякає на те, що слабкий сексуальний потяг Гоголя і, як наслідок, атрофія відповідного органа зробили письменника нездатним до сексуальної близькості, що, своєю чергою, пояснює його цинічний і сатиричний спосіб мислення[386].