Моє дослідження підтверджує тісний зв’язок між націоналістичним та імперським дискурсами в російській культурі. Чимало аспектів гоголівського націоналізму залишаться непроявленими без посилання на імперський контекст, у якому він функціонував. Те, що я окреслила як унікальну національно-імперську ідентичність у першому розділі, пояснює готовність і спроможність Росії поглинути Гоголя у свій націоналізм і культуру. І справді, Гоголь допоміг сформувати цей дискурс, особливо відстоюючи ідею імперської нації в другій редакції «Тараса Бульби» — слов’янської та православної, включаючи українців. Його популярні твори на українську тематику запропонували живий доказ актуальності літератури на неросійські теми для російської національної культури.
Але, окрім самої теми України та цілої низки стилістичних, мовних і наратологічних моделей, гоголівський спосіб кодування національного в літературу також великою мірою базується на українській традиції. За допомогою перенесення цих елементів у російську культуру Гоголь українізував її. Абрам Тєрц має рацію, надаючи гоголівській Україні незаменимую роль… в русском национальном возрождении XIX века и в самом формировании национальной русской культуры[393]. І тому не можу цілком погодитися з думкою Пітера Савчака, що гоголівська літературна практика вписування «українськості» в текст «великоросійськості» «розбиває самодостатню цілісність „великої“ літератури імперської Росії шляхом постійного поєднання її з „українськістю“»[394]. Імперська російська культура ніколи не була настільки самодостатньою й цілісною, щоб вторгнення українськості могло справити такий дезінтеграційний вплив.
Злиття імперського та національного проектів у російській культурі означало, що спробам визначити національне завжди доводилося вступати у конфронтацію зі статусом країни як імперської влади, оточеної етнічно та культурно відмінними периферіями, що брали участь у формуванні російської ідентичності. Російські погляди на реальність імперії, навпаки, були пов’язані з націоналістичними імперативами, які часто-густо втілювалися в асиміляційних культурних проектах — на кшталт русифікації України. Моє дослідження Гоголя покликане посприяти подальшим науковим дослідженням у розумінні участі культури «золотого віку» в цьому зв’язку імперіалістичних і націоналістичних проблем. Воно також має на меті заохотити подальші дослідження про витоки російського націоналізму, який бере до уваги його сприйнятливість до етнічної неоднорідності, що випливає з імперських периферій.
Це дослідження показує вписання Гоголем периферійної інакшості у російську культуру. Отже, воно ставить під сумнів легітимність монолітного погляду на цю культуру та її російськість. У той час, як випадок Гоголя є гучним, дослідження інших митців і періодів розкриє значну кількість художньої продукції, позначеної подвійною ідентичністю та гібридними культурними впливами. Етнічна неоднорідність лежить в основі багатьох проявів російської культури та сумісна з національно-імперською ідентичністю Росії. Ця гетерогенність заслуговує на більш пильну увагу, якщо ми хочемо зрозуміти, що є «імперським» у російській культурі і як стала визначатися її «російськість».
Подяки
Я надзвичайно вдячна Вільяму Міллсу Тоддові III, моєму шановному наставнику — за інтелектуальні інспірації, постійну підтримку і мудрі поради, які супроводжували мене протягом усіх стадій цього проекту. Дякую Джонові Молмседу, чиї уважне прочитання й увага до деталей допомогли мені у кращих формулюваннях і убезпечили від численних помилок. Я особливо вдячна Джорджо ДіМауро, моєму чоловікові та колезі, котрий стимулював і допоміг зосередитися на багатьох моїх ідеях і був невтомним читачем кожної чернетки. Джеффрі Брукс, Джулі Баклер, Майкл Флаєр, Г’ю МакЛін, Пол Карпук, Сергій Плохій і Юрій Стрідтер прочитали всі частини цього рукопису і щедро ділилися своїм досвідом у царинах, знання яких мені бракувало. Тарас Кознарський, Зенон Когут і Натаніель Найт запропонували мені корисні поради з конкретних питань. Я черпала натхнення з ідей Джорджа Грабовича про українську літературу та російсько-українські літературні взаємини. Величезна подяка Кетлін МакДермот із видавництва Harvard University Press за її сприяння у публікації цієї книги. Я дуже вдячна Джонатану Болтону, Майклу Ґордіну, Анні Генчман і Девіду Елмеру — моїм друзям і колегам із Гарвардського товариства стипендіатів — котрі відклали свої захопливі проекти і допомогли мені переглянути частини цього рукопису. Я також удячна Віталію Чернецькому, котрий перевірив мої посилання на українські джерела в англійській редакції та відіграв важливу роль у пошуку українського видавця. Протягом тривалих років я отримувала постійну підтримку від Кеті Попкін, Роберта Маґуайра, Іріни Рейфман, Джеймса Баскера, Річарда Густафсона і Дональда Фенґера. Я також вдячна професорові Мареку Вільчинському з університету Адама Міцкевича в Познані (Польща) за те, що показав мені, що літературознавство може бути захопливою інтелектуальною діяльністю.
393
Терц [Андрей Синявский],
394
Peter Sawczak, «„Ночь перед Рождеством“ Мыколы/Николая Гоголя; К вопросу о „малой литературе“»,