«Авторська сповідь» (Авторская исповедь) 282, 529—532, 534, 549
«Альфред» (Альфред) 172, 173, 175, 176, 203
«Бібліографія середніх віків» (Библиография средних веков) 155, 172
«Вибрані місця» [цензуровані статті] 505—515
— «Страхи та жахіття Росії» (Страхи и ужасы России) 505, 506
— «Що таке губернаторша» (Что такое губернаторша) 506
— «Високопосадовцю» (Занимающему важное место) 508
— «Потрібно любити Росію» (Нужно любить Россию) 512, 513
— «Потрібно поїздити Росією» (Нужно проездиться по России) 513
Примітки (до електронної версії)
Перелік
«Декілька глав із незакінченої повісті» (Несколько глав из неоконченной повести) 232, 233, 236—238
«Записки про сільське господарство і селянський побут» (Заметки о сельском хозяйстве и крестьянском быте) 466
«Записна книжка 1846—51» (Записная книжка 1846—51) 9, 181, 475, 479
«З університетських лекцій з історії середніх віків» (Из университетских лекций по истории средних веков) 161
«Книга всякої всячини, або підручна енциклопедія» (Книга всякой всячины, или подручная энциклопедия) 63, 64, 184
«Конспект книги Г. Галлама „Європа в середні віки“» (Конспект книги Галлама «Европа в средние века») 171, 466
«Матеріали для словника російської мови» (Материалы для словаря русского языка) 405, 466
«Навчальна книга словесності для російського юнацтва» (Учебная книга словесности для русского юношества) 151
«Начерки і нотатки з історії стародавнього світу» (Наброски и заметки по истории древнего мира) 166
«Розв’язка „Ревізора“» (Развязка «Ревизора») 307, 308, 549
«Розгляд процесу просвіти Росії» (Рассмотрение хода просвещения России, з «Записника 1846—51») 9, 182, 183, 475
«Роздуми Мазепи» (Размышления Мазепы) 232, 240, 243, 247, 381, 477, 544
«Попереднє повідомлення для тих, хто хотів би зіграти „Ревізора“ як слід» (Предуведомление для тех, которые пожелали бы сыграть как следует «Ревизора», 1834) 307, 308
Про автора
Едита Бояновська — професор Гарвардського університету, славіст, досліджує проблемні питання російської літератури.
Примітки (до електронної версії)
Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником електронної версії:
С. 41: Джеймс [Крекрафттак] => Крекрафт так само вважає національно-імперський комплекс характерною рисою російської ідентичності.
С. 50: За словами Шпорлюка, українська ідентичність, отже, була сформована тими, «хто дає імена, класифікує та концептуалізує», і, як я показую [другому] => у другому та третьому розділах, Гоголь належав до їх числа.
С. 57: Місце України в імперській периферії та загрожене становище української мови є вагомими причинами того, чому, [будуючи] => будучи амбітною людиною, що завжди турбувалася про свій вплив на світ у цілому, він вибрав для твоєї творчості російську мову.
С. 57: Наприкінці XVIII і в XIX столітті спостерігалося [віднесення] => піднесення філософії історії, загальної історії та історичних романів.
С. 140: Його шотландська тематика не заважає Шевирєву вбачати в його творах вираз англійськості, як і кількома роками пізніше висловитися про [російськійсть] => російськість гоголівської творчості, попри її український зміст.
С. 147: Повторюючи етнічні обрáзи, які використовувалися персонажами його «Вечорів на хуторі» стосовно росіян, [він сам він сам] => він сам в одному з листів називає Росію кацапия (ПСС 10, 273).
С. 148: Гоголь прагнув посади в Києві як синекури, яка б дозволила [його] => йому присвятити себе, разом із Максимовичем, етнографічній роботі в Україні (ПСС 10, 273).
С. 189: Якщо усунення цих понять було насправді справою цензури, тоді Гоголь міг винести з цього досвіду добрий урок про бачення цензурою бажаного зображення української історії, яке має шанс бути [опублікованою] => опублікованим.
С. 261: У фінальному образі Невського проспекту [з] => в однойменній повісті, на противагу до початкової риторики панегірика, наголошено на зловісності найвідомішої вулиці Петербурга й усієї Росії:
С. 277: «Арабески» та «Миргород» отримали критичне схвалення в об’ємній статті Бєлінського «Про російську повість і повісті пана Гоголя», в [які] => якій молодий критик оголошує молодого письменника лідером російської літератури.
С. 283—284: У п’єсі «Театральний роз’їзд після постановки нової комедії», написаній для спростування думок своїх критиків, Гоголь виступає проти [засновуванні] => засновування комедії на любовній інтризі