С. 293: Отже, світ, зображений у [п’єс] => п’єсі, служить як мікрокосм Росії, її соціального та політичного ладу й культури, що поєднує цю країну.
С. 303: Гоголь виглядає наляканим інтерпретаційним потенціалом п’єси, особливо політичним, що може завдати [школи] => шкоди його репутації.
С. 339: Як тільки у фрагменті досягається риторична кульмінація у пророцтвах про беспредельную мысль і богатыря, який народиться в серці Росії, риторичне крещендо автора грубо опускається на землю [вторгенням] => вторгненням уривка діалогу
С. 364: Він цитує відступ про російський простір (як і всі інші рецензенти, він не бере до уваги грубий вигук Чічікова) і фінальний — про Русь-тройку, [називачи] => називаючи їх поющие дифирамбы блаженствующего в себе национального самосознания (ССБел 5, 55).
С. 388: Ще один збірник документів, які стосуються контактів Гоголя з поляками, походить від двох священиків-змартвихвстанців, котрих Гоголь зустрів у римському салоні княгині [Волконскої] => Волконської — росіянки, що перейшла в католицизм.
С. 388: В. В. Вєрєсаєв міг мати рацію, що Гоголь потурав двом священикам, щоб справити приємність своїй хазяйці, княгині [Волконської] => Волконській.
С. 403: Внаслідок «виборів», які насправді більше [сході] => схожі на п’яну бійку, Тарас нашіптує деяким козакам ім’я Кирдюга, свого старого воєнного товариша, і завдяки йому Кирдюг стає кандидатом.
С. 405: Хоч Тарас і зневажає Янкеля та його хитрощі, тепер він милостивий і благає єврея перевезти його до Варшави, щоб він [мін] => міг побачити Остапа.
С. 410—411: Хоч Андрій і зрадив козацьку справу, він ніколи не піднімав руку на свого батька, слухняно підкоряючись його [влад,і] => владі — навіть у мить своєї смерті.
С. 427—428: Серед глядачів присутні грубий різник, який оцінює видовище з виглядом знавця; молодий, крикливо вдягнений шляхтич пояснює дуже делікатною мовою тонкощі застосування тортур своїй коханці Юзисі; торговці [розносить] => розносять напої.
С. 430: Зіткнення [мій] => між польськими та козацькими вояками в битві при Дубні постають як послідовність актів відплати.
С. 470: Його національна спокута планувалася публічно шляхом [виданням] => видання «Вибраних місць» і приватно — спокутуванням гріхів перед Гробом Господнім.
С. 481: Добрим індикатором напряму другого тому є доля [її] => його героя-авантюриста Чічікова.
С. 506: У ній Гоголь відповідає своїй кореспондентці-графині, яка впадає у відчай із приводу [різномантіних] => різноманітних страхов и ужасов Росії, що змушують її до рішення оселитися за кордоном.
С. 558: [Национальна] => Национальная двойственность в творчестве Гоголя Олександри Єфименко
С. 564: Її помилкове приписування деяких анонімних [публікації] => публікацій своєму синові надихнув цей коментар
С. 565: Державне видавництво художньої [литератури] => літератури, 1957
С. 577: Гоголь продовжував користуватися фінансовими послугами [Жуковского] => Жуковського протягом усього свого життя. […] Гоголь також настирливо домагався від [Жуковского] => Жуковського сприяння для його друзів — російських художників у Римі (ПСС 11, 344—346).