— Скажи, — звернулася до нього Ольша, — а що означає «Оксо»?
Сеня, залишивши кермо, позіхнув, прикриваючись долонею. За нього відповів Єнот:
— Птах такий. Типу орла.
Гори зачаровували: суцільно покриті лісом вони нагадували сплячих їжаків. З висоти на них можна було дивитися нескінченно. Втім, «Оксо» летів зовсім низько. Унизу вигадливим серпантином вилася ниточка дороги.
Сеня вибрав момент, коли на короткій ділянці, затиснутій між двома крутими поворотами, не було жодної машини, знизився, сів і як ні в чому не бувало покотив до Ялти. При цьому він дуже спритно пірнув під тролейбусні проводи, дряпнувши днищем об верхівки кипарисів. Гурзуф і Ведмідь-гора вже лежали позаду, невдовзі проїхали ботанічний сад і Масандру з її новими багатоповерхівками. Спереду розкинулася Ялта — галаслива багатобарвна Мекка курортників-товстосумів. Про тутешню дорожнечу ходили легенди, але Ольша не бентежилися: хірурги-розвідники явно не відчували браку коштів. Так що, дивись, ще й вигорить гульнути на халяву.
Місто зустріло їх строкатим вбранням тисяч відпочивальників, скупо розріджених діловитими аборигенами. Сеня впевнено обігнув автовокзал і повів машину по Київській, ніби бував тут сотні разів. Єнот ліниво п’ялився у вікно.
— Та-а-ак… — протягнув він багатозначно.
Перед майданом Сеня звернув праворуч і проскочив колишню вулицю Маркса, нині Платанову, потім скерував на Садову, проїхав під канаткою, повз собор Олександра Невського, і майже відразу знову звернув праворуч, на вулицю Манагарова. «Оксо» йшов угору легко, без надриву.
Вони зупинилися біля сірої девятиповерхівки часів горбачовської перебудови. Поруч стовбичила ще одна. Дорога, звиваючись, ішла вгору, піднімаючись по схилу гори. На наступному «витку» вона проходила уже на рівні четвертого поверху. Біля єдиного під’їзду стояло двійко «Жигулів» та одна іномарка. Ольші здалося, що вона теж гіанська (треба ж, запам’ятала!). Відчувався якийсь єдиний стиль, неповторний і своєрідний — і в «Північному вітрі», і в машині Артура, нині розбитій, і в «Оксо», і в цій, що кольором скидалася на переспілий лимон.
— Ага, Хасан уже тут, — із задоволенням відмітив Сеня. — Чудово.
Ольша вийшла й солодко потягнулася — тіло жадало рухів. Захлопнула. дверцята з жалем і погладила «Оксо» по опуклому даху. Ідеально рівна поверхня приємно холодила руку.
— Так, чудові у вас тачки! І що радує, при нагоді легко поміщаються у валізу. По кілька штук.
Сеня серйозно кивнув:
— Мені теж подобаються. У вас, на жаль, ембріомеханіка ще тільки зароджується як наука. Думаю, ви швидко нас обставите, якщо тільки не поскубетеся на той час.
Увійшли в під’їзд.
— Яка квартира? — запитав Єнот діловито.
— Шістнадцята. Це на четвертому.
Стугонливий і скреготливий ліфт підніс їх на потрібний поверх. Квартира була трикімнатна.
Їх зустрів високий блакитноокий блондин — вилитий швед в уяві пересічного обивателя. Перший із ЦИХ, побачений без окулярів із самого початку.
— До незі… Він осікся, побачивши Ольшу, і заговорив по-російському: — Добрий день.
Сеня і Єнот обмінялися з ним хитромудрим, із зачепом, рукостисканням, Паха стримано кивнув і відразу пішов у кімнату. У щілину Ольша угледіла Хасана, що валявся на дивані.
«Швед» з ходу взявся доповідати, не чекаючи поки Сеня почне його смикати.
— Клієнт осів у готелі «Ореанда», це недалеко, на набережній. Прибув о дев’ятій ранку.
— Чим займався?
— Сидів у кабаку й клеївся до всіх дівок без розбору. І не без успіху, повинен відмітити.
«Звичайно, з такою грошвою… Певно, шампанського перевів не один ящик…» — подумала Ольша. Втім, одних тільки грошей особисто їй завжди було мало. Навіть під шампанське.
Сеня зітхнув.
— Як тут узагалі?
«Швед» усміхнувся:
— Як у нас на Саніті. Але загалом спокійно.
Паха з Хасаном тим часом спустилися за речами. Сеня відрекомендував блакитноокого:
— Ольшо, це наша людина, звати Римас. Про тебе він усе знає.
«Так уже й все», — фиркнула про себе Ольша.
«Швед», який косив під прибалтійця, з гідністю кивнув.
— Ось твоя кімната, — продовжував Сеня, розкриваючи одну з дверей. — Нагадую: як щось знадобиться, відразу кажи.
Паха, що нечутно виник за спинами, поставив її сумку біля ліжка й вийшов.