— Ану пш-ш-шов геть! Задрипанець! Приблуда бездомна! — вищить болонка.
Невже побачила його і за стовпчиком? Найда механічно втискається в землю і пригинає вуха.
Проте, виявляється, гукають не до Найди! Із алеї, блідий і знищений, вилітає Миколка!
На його вмитому обличчі паленіють сліди букета. Наче від батога.
За коміром і по курточці понасипувано дуже білих пелюсток. І листя зі смородом деревію.
— Хто я, а хто ти! Щоб навіть дивитись у мій бік не смів, гидото! — несамовито гукає Чікса йому вслід.
Тепер голос у Чікси гірший за голоси Товстухи, Завгоспа і всіх Прибиральниць, разом узятих.
Миколка не зважає на Найду. Женеться кудись у безвість.
Найда стривожено поспішає за господарем. І його собаче серце розривається від болю.
Увечері Миколка нарешті прибивається до Халабуди.
Падає ниць на мощене з ганчірок ложе.
Лежить довго і мовчки. Цілий вечір і цілу ніч.
Найда так само безмовно сидить поруч. Навіть не сміє лизнути Миколчиної щоки або рук із обрізаними нігтями. Навіть не дозволяє собі завити.
А ще Найда — думає.
Так само лежить Миколка цілий наступний день.
Найда думає.
Увечері хлопчик нарешті засинає, і Найда вмудряється збігати до Миколчиного дому. Поцупити півхлібини й принести господареві.
Лиш десь через тиждень Миколка знов усміхається. І чухає Найду за вухами своїми новими чорними півмісяцями.
Коли ж хлопчина, позітхавши, береться пакувати підручники й навіть ґрамудзяє в зошиті якусь домашню, пес утішено молотить хвостом.
— Хай там як, а час, Найдо, засвітитись на уроках! Бо Училка задавить! — трохи натягнуто жартує Миколка.
Найда відсміхається йому очима.
— Прорвемось, правда, песику? — відхиляє мішковину Халабуди, рушаючи в туманний світанок.
— Вввав! — погоджується Найда. Хоч його знов уже ніхто не чує.
ПОЄДИНОК
У Миколчиному третьому «Б» зараз буде фізкультура. Всі, хто вже встиг переодягтися (Миколці й не треба: кросівки завжди на ногах!), вибрикують на пришкільному стадіончикові.
Найда спостерігає з-поза огорожі. Підійти не зважується. Ніздрі чітко вловлюють запах порошку, хлорки й ганчірки: десь недалеко шастає Прибиральниця.
Діти збились у гурток і щось одне одному доводять. Найдині вуха чітко вловлюють якісь незрозумілі слова:
— А в мене — колі!
— А в мене — чау-чау!
— А в мене — шарпей!
— А в моєї сестри — фокстер’єр!
— А в моїх родичів — ердельтер’єр!
Подуріли, Їй-Богу! Зовсім у тій Школі мізки позабивали!
— А в наших сусідів — лабрадор пікінес!
— А в наших — японський хін!
— А мені подарують боксера!
— А мені куплять кокер спанієля!
Ох, краще б у м’яча ганяли, ніж у такий безглуздий словесний футбол!
Найда вже хотів розвернутись і йти на свою брикетну купу. Та наступні слова зненацька прояснили суть розмови:
— А в моєї тітки — німецька вівчарка!
Ах он воно що-о-о!.. Собаками хваляться! Ану ж, що скаже його Миколка?
Найдине запитання мовби перехопила Катька — зубрилка, з якою хлопчик сидить за однією партою:
— А в тебе, Миколко, хто?
— О, хай скаже, хай скаже! — зареготав хтось.
— У мене… Я той… Назви точної не знаю… Якась українська розвідницька!..
— Ох, не сміши! — виокремився з гурту один Тип. — В тебе порода — суміш бульдога з носорогом! Ха-ха-ха!
— Мій Найда — дуже розумної, дуже класної породи! — наїжачився Миколка.
— Таку породу ще звуть «Абиздошка»! — засміявся другий Тип.
— Та він… Він мене від урагану врятував! Він знаєте, як бігає?!! — Миколка затис кулаки, хоч бачив, що сила не на його боці.
Найда і собі зайняв позицію, яку Миколчин учитель фізкультури називає «на-ста-а-арт…».
— Хе, чи не з тих він, що про них кажуть: для скаженої собаки — сто кілометрів не крос? — домагався свого Перший Тип.
— Скажений? Це твій шарпей скажений! — не здавався й Миколка.
— Твій Найда такий самий вошивий, як і ти!
Найда згрупувався в позицію «Ува-а-ага!»…
— Що? Та мій Найда мудріший за всіх ваших кокерів-мокерів!
— Я зараз покажу «мокерів»! — Перший Тип ухопив Миколку за барки. «М-м-м-марш!!!» — пролунало в Найдиній голові фізруковим голосом, і він коршуном кинувся на ворога. Йдеться-бо вже навіть не про його, собачу, честь — про честь господаря!
— Ти гля, цей блохотрус уже тут як тут! — трохи злякано вигукнув Другий Тип. — Ще візьме й покусає!
— Забери свого здихляка, бо фізрукові розкажу! — занив Перший Тип.