— У них у спальні невеликий сейфик за картиною, — продовжував Гоша. — Відкривається за допомогою стрижня від авторучки. Там ми знайшли майже сто вісімдесят тисяч зелених.
— Та й сиділи ми поруч із ними в шинку, — мовив Тоша. — Гуляють на рівні, але чайовими не розкидаються.
— Коли вони розраховувалися, — продовжив Гоша, — я дав офіціантові півсотні, і він перевірив картку Костика. На ній — шістдесят сім тисяч баксів. А коли офіціант сказав їм, що автомат не приймає їхню кредитку, Костя дав картку панянки, де було дев’ятнадцять тисяч.
— Чувак ходить при зброї — має пістолет, — закінчив Тоша. — Тому ми їх не обшукували. Але з усього й так видно, що в них є ще якісь гроші, крім тих, про які ми вже знаємо.
— Можливо, — сказав я, — цілком можливо.
Ми шукали зрадника. І шукали його найпростішим з існуючих методів: той, хто зрадив нас, допоміг комусь заробити на нас не менше семи мільйонів, отже, йому заплатили чималеньку суму. Саме тому ми приїхали до Рідного Міста, щоб дізнатися, кому з наших знайомих удалося розбагатіти за нашої відсутності.
А нас не могли не зрадити. Я навіть не сумнівався в цьому. Чому? Не знаю. Просто був упевнений, та й усе.
Сашка, який жив винятково на ті гроші, що дав йому Мишко під час провалу нашої операції, і який не приховував своїх заощаджень, що залишилися в нього в будинку коханки, можна було викреслити зі списку зрадників. Але в нас були ще й інші претенденти на зраду.
Тоша перейшов до наступної кандидатури:
— Геній з фінансів Медупополу Андрій Андрійович. Він більш ніж півтора року пропускав наші гроші через свої фіктивні фірми і перетворював їх на цінні папери. Він теж міг підставити нас.
— Його порішили за два тижні до того, як у вас почалися неприємності.
Я про це не знав. Мишко теж.
Наступними у списку були подруги Наталя Валентинівна Дрьоміна й Оксана Дмитрівна Хуц. Перша майже рік була коханкою Мишка, терпляче чекала на нього з роз’їздів по казино країни, і цілком мала право на зраду після того, як він, який бував у її спальні не частіше, ніж двічі на місяць, покинув її. Друга ж — моя колишня дружина. Вона знала про мене майже все і рівно за тиждень до неприємностей у «Золотому Драконі» попросила мене не дзвонити їй. Саме тому я не міг її не підозрювати.
Про Мишкову Наталю Тоша і Гоша дізналися, що вона працює секретаркою в якійсь невеликій фірмі, яка платить їй двісті п’ятдесят доларів. А про мою колишню Оксану те, що вона живе з чоловіком, готує для нього вегетаріанські страви і намагається влаштуватися на роботу.
— Грошей немає ні в тієї, ні в іншої, — підсумував цю частину розслідування Гоша.
— І останній з персонажів, — сказав Тоша, — Олег Ігорович Яроцький — ваш люб’язний екстрасенс і гіпнотизер Ігорович. У цього пацана все в ажурі.
— Тобто? — запитав Мишко.
— Грошей у нього кури не клюють, машина з власним водієм і шикарна робота.
— І знаєте, де він працює? — запитав Гоша. — У казино «Золотий Дракон».
— Ти жартуєш, — витріщився на нього Мишко.
— Анітрохи, — відповів Гоша.
А Тоша сказав:
— Отже, можете бути втішені: ми знайшли того, кого ви шукали.
«Ігорович. Хто б міг подумати?»
— Отакої, — тільки й сказав Мишко.
Розділ 56
«Зрадник»
— Ви обіцяли повернути нам наші бабки, — нагадав Тоша.
— Причому під великі відсотки, — сказав Гоша.
— Пам’ятаю, — відповів я.
— Ну?
— Зараз? — запитав я. — Ми можемо запропонувати вам по двісті сімдесят тисяч.
— Зеленими? — поцікавився Гоша.
— Авжеж, — відповів я.
Але перш ніж вони встигли погодитися, я уточнив:
— А можемо у кінці гри дати удвічі більше.
Мені не було шкода грошей. Просто я хотів розраховувати на їхню допомогу до кінця.
— Ну то як?
— Згода, — сказав Гоша.
— Вирішено, — мовив Тоша.
І ми перейшли до справ.
Ми почали з покупок машин. Увечері в дворику нашого будинку стояло не тільки вольво Гоші, але і три новенькі іномарки: для мене, Мишка і Тоші.
Потім ми придбали зброю. Тепер, крім двох автоматів і кількох пістолетів, ми мали три туго набиті сумки з написом «Власність Збройних сил». Їх ми купили в біженців з гачкуватими носами з Гір біля Чорного Моря, які видавали себе за торговців апельсинами і кизилом на невеликому фруктово-овочевому ринку.