Вони купили стареньку ниву, піднялися на ній уверх по стежині, а потому зіштовхнули машину. Авто спершу поволі, а потім усе швидше й швидше котилося вниз.
Кілька автоматників розпочали стрільбу, але це не зупинило машину, вона пробила плетені поручні, жерстяні стіни казино і впала на підлогу ресторанного залу, збиваючи столи і поставлені на них стільці.
— У машині могла бути наша вибухівка, — я подзвонив Сашкові, якому вже про все розповіли. — Уявляєш, що було б?
— НАСТУПНОГО разу… — почав він.
— НАСТУПНОГО разу ми придумаємо щось інше, — сказав я, — але гратимемо по-дорослому.
Він якийсь час помовчав, а потім сказав:
— Добре, — з його тону я зрозумів, що тепер ми отримаємо свої гроші.
Ми знали, що Сашка залякати неможливо. Такі люди, як він, не знають, що таке страх.
— Усе. Досить. Настав час, — він і злякається.
А налякати його, підірвавши казино, було нереально.
Ми це знали.
— Я сам уб’ю їх, — сказав Віктор Сашко підлеглим, коли ті поклали перед ним аркуш паперу з калькуляцією збитку, завданого «Щасливій Пристані».
І цього разу Віктор Сашко подумав, що його люди дбають не про нього, а про гроші Дмитра. І знову сказав собі: «Нічого, хай він тільки приїде, кілер завжди знайдеться. А потому всі мої хлопці знову повернуться до мене».
Восьмеро чоловіків, включаючи самого Віктора, сиділи за столом перетвореного на штаб офісу і розглядали карту Юріївської площі, тієї самої, яку ми вибрали для наступної зустрічі.
— Зробимо так. Тут є ресторан, у ньому ми посадимо трьох. У під’їздах — по периметру площі — ще чоловік двадцять. У підворіттях і на тротуарі, а також на бічних вулицях, поставимо по дві машини. За сигналом вони перекриють рух. А на дахах, на кожній із усіх чотирьох сторін, розставимо снайперів.
Розділ 60
«Великий Синій Пароплав»
Маленька Яна сиділа в одному з великих і м’яких крісел банку і чекала, коли надійде підтвердження того, що в одному з німецьких банків відкрито рахунок на її ім’я і туди переведено всі десять тисяч, які ми дали їй для здійснення нашої операції.
Тому, коли Сашко прийшов до «Банку Резервних Кредитів» забрати гроші, які мав віддати нам, Яна засунула руку в сумочку і набрала на слухавці мій номер. Набрала, порахувала до трьох і відключилася. Я передзвонив їй.
— Здрастуй, моя люба.
— Привіт.
— З’явився наш друг?
— Здається.
— Він помітив тебе?
— Озирався кілька разів.
— Яку суму він замовив?
— Усю, що нам потрібна.
— Прекрасно, — сказав я. — До зустрічі.
Тієї ж миті Віктор Сашко відійшов від банківської стійки, наблизився до Яни і сів у сусіднє крісло. При цьому він так пильно дивився на неї, що їй не залишалося нічого іншого, як посміхнутися йому.
Вони сиділи так хвилин двадцять, поки клерк не приніс підраховані і складені в пачки півмільйона і не покликав Сашка до себе.
— Розпишіться, — мовив він.
І Сашко поставив свій підпис.
Після цього склав свої гроші і, востаннє глянувши на Яну, якій саме принесли каву і кілька журналів, вийшов на вулицю.
Як тільки він ступив на тротуар, Мишко і Тоша опинилися біля нього і приставили з обох боків пістолети:
— Без вибриків.
Гоша відчинив дверцята машини Сашка і приставив пістолет до голови його водія — єдиного, хто поїхав із власником «Великого Синього Пароплава» у банк.
— Гроші, — наказав Мишко.
— Гарантії, — прошипів Сашко.
— Та живи собі, — сказав Тоша, — торгуй пароплавами і чекай на повернення Сірка. Щось не влаштовує?
— Усе, — відповів Віктор Сашко.
— Тоді давай гроші.
Забравши дипломат з півмільйоном колись відібраних у нас грошей, Мишко і Тоша підійшли до машини, яку я зупинив біля ґанку «Банку Резервних Кредитів».
— Хто наступний? — запитав Мишко.
— Казино «Прага».
— «Прага», — свиснув Мишко. — Гарне місце.
— Дуже, — погодився я.
У розвідку туди ми відправили Яну.
— Пограєш, вип’єш, подивишся чоловічий балет. Краще ні з ким не знайомся, але уважно все роздивися, — таким було наше їй завдання.
Розділ 61
«Прага»
О третій годині ночі Гоша привіз Яну з «Праги».
Дівчина трохи перебрала і не могла відповісти на жодне з наших запитань.
— Під холодний душ? — запитав Тоша.
— Та ні. Хай проспиться, — відповів я і уклав Яну спати, а сам з Мишком продовжив грати у преферанс.