Його будинок був просторим, але нецікавим. Квітник біля входу, величезна кількість кімнат, занадто дорогі меблі, картини художників минулого століття, китайські вази, антикварний клавесин і музичні інструменти на невеличкій сцені в кутку вітальні.
Але в його будинку були дві речі, що привернули нашу увагу. Насамперед — чудовий рулетковий стіл на третьому поверсі в кімнаті між тренажерним залом і більярдною.
Коли ми піднялися туди, власник «Праги» уже встиг одягти халат. Він попросив сигарету, і поки прикурював з рук Мишка, Тоша і Гоша стягнули зі столу матер’яний чохол.
— Як це зазвичай робиться? — запитав Тоша. Потім він крутнув рулетку і взяв із різьбленої підставки одну з кістяних кульок.
— Проти годинникової стрілки, — сказав Мишко.
— Зрозуміло, — відповів Тоша, кинув кульку і додав: — Робіть ваші ставки.
— Чого ви домагаєтесь? — запитав у нас Армен Сахішвілі.
— Хочемо зіграти, — сказав я, — в одну дуже цікаву гру.
— У яку?
— У рулетку.
— Навіщо цей цирк? — не витримав Армен. — У домі є трохи грошей і золото. Забирайте — і йдіть собі геть.
— Невже? — посміхнувся Гоша, бо знав, що в особняку власника «Праги», окрім добре відбалансованої рулетки, є ще одна не менш приваблива річ — чудовий англійський сейф, захований в одній із шаф.
— Ні, — замахав руками Армен Сахішвілі, коли Тоша нагадав йому про сейф.
— А як ти гадаєш, — запитав Тоша, — якщо я натисну на курок, то що відбудеться раніше: куля увіп’ється в твоє коліно чи твоя охорона прибіжить і врятує тебе?
— Добре, — сказав Армен Сахішвілі і відкрив сейф, — забирайте і йдіть з богом.
У сейфі було повно грошей, але я сказав:
— Ні. Ми принесли майже два мільйони. Тож відраховуй стільки ж і пішли грати.
І ми зіграли.
Щоправда, шановному Армену Сахішвілі не пощастило. Хоча ми мінялися з ним кожні п’ять конів і були то гравцями, то круп’є, тому він мав усі шанси відігратися. Але не зміг — удача втекла від нього.
Ми обіграли його на один мільйон і сто тисяч.
— Ми виграли достатньо грошей, — сказав Тоша.
— Не думаю, — відповів я.
— А Мишко…
Але Мишко був згоден зі мною і сказав:
— Ні.
— Але ж….
— Справа не в грошах, — мовив я.
— Ну а щодо тебе і Гоші, то хоч зараз беріть свої частки і їдьте в аеропорт.
— Гадаю, що це правильне рішення, — сказав Тоша.
Ми ж з Мишком вирішили пройти випробування до кінця.
Розділ 63
«Золотий Дракон»
Усю цю гру затіяв власник «Золотого Дракона» Володимир Аренський. Через нього ми стали людьми поза законом, утратили право на існування в місті, яке вважали своїм і в якому збиралися прожити весь залишок свого життя. Саме він сказав власнику «Праги» Армену Сахішвілі: «Коли вони з’являться в мене, я уб’ю їх».
Саме він, Володимир Аренський, оголосив своїм хлопцям: «Тому, хто знайде їх, — двадцять п’ять. Тому, хто уб’є, — п’ятдесят тисяч. Тому, хто схопить живими, — сто двадцять».
До нього ми йшли, не ховаючись і не придумуючи ніяких фокусів. Ба, більше того, ми навіть подзвонили йому попередньо і сповістили про наш візит.
— Привіт, Аренський.
Він одразу упізнав мене:
— Недоумкуватий гравець. Бачу, ти шукаєш смерті?
— Аж ніяк, — заперечив я, — але мені приємно, що ти пам’ятаєш мене. Як життя?
— Може, краще скажеш де ти, щоб я міг прислати своїх людей?
— Я не обтяжуватиму тебе, — сказав я, — приїду сам. Хочеш?
— Ще б пак!
— А щоб наша зустріч була цікавою, я привезу три з половиною мільйони американських папірців.
— Серйозно? — запитав Аренський.
— Абсолютно, — сказав я.
— Ти вирішив відігратися?
— Якщо ти не проти, звичайно, — сказав я.
— В жодному разі.
— Тоді я їду?
— Я чекатиму.
— Приготуй гроші, щоб ми змогли зіграти!
— Добре, — сказав Аренський.
Ми взяли сумки з грошима, спустилися до машини і поїхали до «Золотого Дракона».
Це була вирішальна гра, і ми поїхали туди тільки вдвох.
Розділ 64
«Гравці»
Аренський вибачився перед клієнтами, попросив не платити за перервану вечерю і поміняти фішки на гроші завтра. Охоронці підганяли відвідувачів «Золотого Дракона», а потому звернулися до офіціанток, кухарів і стриптизерок з проханням залишити казино.
Тому коли ми під’їхали до грального будинку, двері нам відчинив не швейцар, а охоронець, який зухвало посміхався.