Тепер уже ніхто не вправі обвинуватити нас у тому, що ми не змогли вплинути на розвиток грукіяно–фрайрських відносин, спокійно завважив Ретиф. Ну, давайте змотуватися. У нас залишилася десь година до їхньої появи.
Він вправно визволив із тримачів компактний приймач і витяг з–під уламків ранець з аварійним раціоном.
У яку сторону підемо? стривожено спитав Магнан, озираючи густо–жовтогарячий ліс, який розстелявся навколо.
Вибирайте самі, містере Магнане, сказав Ретиф, і продовжив, указуючи пальцем сторони світла, еники, беники, їли, вареники.
Хех. Я зволів би еники. Ця сторона якось веселіша. Ну, може, трошки забрати убік беників.
Ну, значить, еники–беники, підсумував Ретиф і першим рушив убік гайка високих дерев.
4
Ретифе, мені нестає вже сили, задихаючись, промовив Магнан, після того, як вони за три чверті години на три милі відійшли від уламків катера.
Ми поки ще не в безпеці, сказав Ретиф. Краще піти далі, потім відпочинемо.
Мені вже все одно, гроачі мене розстріляють чи я помру від перегріву і перебоїв у серці, Магнан опустився на податливу травичку і лежав, великими ковтками хапаючи повітря.
А як щодо команди живодерів–фрайрів? поцікавився Ретиф. Наскільки мені відомо, вони починають зі скальпу і потроху спускаються донизу, наче банан обдирають.
Жартуйте жартуєте, якщо вам так легше, простогнав Магнан. Мені все рівно.
Раптом він різко сів, з підозрою витріщившись на маленьку, схожий на дзвіночок квітку з пелюстками, пофарбованими в ніжні тони червоного коралу.
Бджоли, з відразою промовив він. За моєї алергії навіть до земних комах, укус будь–якої чужорідної тварини певно вб'є мене прямо на місці.
Ну що ж, як ви самі казали, одна погибель нічим не гірша за іншу, втішив начальство Ретиф. Якщо ви дійсно вгледіли бджолу, так це перший представник місцевого тваринного світу, який потрапив нам на очі.
Я не бачив її, але чув зовсім чітко, сварливо відповів Магнан. Вона дзижчала у мене прямо над вухом.
А дивний же, однак, ліс, зауважив Ретиф. Всього один різновид дерев, один вид трави та квітів мало того, що однакові, так вони ще і розсортовані за розмірами та кольором. І ні тобі бур'янів, ні паразитуючих в'юнків. Великі дерева не забивають маленьких, ніде ніякої хирлявої порослі. Навіть опалих листів не видно.
Умгу, прокректав Магнан. Слухайте–но, Ретифе, припустимо, нам все–таки вдасться уникнути полону, і що далі? Де ми, ніхто не знає. Як узагалі нас зможуть врятувати?
Це цікаве питання, містере Магнан.
Не те, щоб це було так вже і важливо, похмуро продовжував Магнан. Місія моя закінчилася провалом, гірше, того, пропала вся моя кар'єра!
І він застогнав:
Ви усвідомлюєте, що якби не наше втручання, це вторгнення могло ніколи не відбутися?
Подібна думка у мене з'являлася, зізнався Ретиф.
Я вже не кажу про втрату розвідувального катера. Якщо Перший Секретар покладе відповідальність на мене, на нас, варто було б сказати, тобто, у тому випадку, якщо він вважає саме вас, Ретифе, особисто відповідальним, Магнан навіть повеселів, слухайте, так ви ж будете виплачувати її вартість довгі роки! Я, звичайно, замовлю за вас слівце. Зрештою, Сковзало нас все–таки обстрілював.
Була така справа.
Та й взагалі, хто вправі стверджувати, що саме моя дружня спроба запропонувати їм компромісне рішення послужила поштовхом до вторгнення? Ці гарячі голови, смію сказати, все рівно спробували б захопити планету.
Можливо, погодився Ретиф.
Насправді, відволікаючи їх розмовами, я безсумнівно відстрочив неминуче на… на деякий час.
На кілька секунд, це найменше.
Ні, правда, Ретифе, приносячи себе в жертву на вівтар космічної співдружності розумних істот, я, можливо, тим самим врятував безліч життів!
Боюся, трохи бактерій усе–таки загинуло під час нашої поспішної посадки, зауважив Ретиф.
Вам би тільки глумитися, дорікнув йому Магнан. Але от побачите, історія мене виправдає! Навіть не здивуюся, якщо виб'ють особливу посмертну медаль і… Він різко обірвав свою промову й абияк піднявся на ноги. От, знову! Злюча оса! Відкіля цей звук?
Ретиф, прислухався, схилив голову набік, і потім нахилився до невеликої купки квітів, що погойдувалися на довгих стеблинках абрикосового відтінку, поруч з якими сидів Магнан.
Знайшли час квіточки нюхати! заволав Магнан. Я в небезпеці!
А знаєте, містере Магнане? с невпевненою інтонацією відгукнувся Ретиф, Схоже, ніяких комах поблизу немає.
От як? Але я ж їх зовсім чітко чую! осудливо відповів Магнан. Звук точнісінько такий, який видає трубка старомодного телефону з заводною ручкою, коли її вішаєш на важіль, пам'ятаєте їх? їми все ще користуються на Щелепині.