А ось це вже ближче до істини, містере Магнане, сказав Ретиф і схилився, приклавши вухо до схожого на розтруб горна квітки.
Ну нарешті, а то я вже вирішив, що ви так нічогісінько мені і не скажете! виразно пролунав у його вусі тоненький голос.
5
І дзижчачі квіти це повна фантастика, здивовано вимовив Магнан, але щоб тюльпани ще і розмовляли! Хто б у це повірив?
…когось, з ким можна поговорити, продовжував скриплячий голос. Жах як хочеться довідатися про всі новини. Нумо, розкажіть мені про себе: про ваші надії, про мрії, про те, як ви тут з'явилися все–все!
Ретиф підніс квітку до губ, начебто це і насправді був мікрофон:
Я Ретиф, а це мій колега, містер Магнан. З ким маємо честь розмовляти?
Ну от, дуже приємно познайомитися з вами, Ретифе. І з Містером Магнаном теж. Можна я буду для стислості називати вас «Містером»? Коли звертаєшся один до одного за ім'ям, це якось зближує. Мене кличуть Паросток. Але це, звичайно, прізвисько, не більше. Насправді, імені у мене немає. В усякому разі, не було, доки тут не з'явився наймиліший Ренфру. Ви і не уявляєте, яке уособлене життя вів я до тієї пори. А чи знаєте, до чого я додумався? Я вирішив, нібито я єдина в Галактиці наділена почуттями розумна істота.
Але хто… хто ви? видавив Магнан. Де ви? І до чого цей камуфляж мікрофон у вигляді рослини?
Камуфляж? Стривайте, який камуфляж, містере? Ви бачите мене саме таким, яким я є.
Але… я взагалі вас не бачу! з острахом озираючись, поскаржився Магнан. Де ви ховаєтеся?
У дану мить ви стискаєте мене в руці, сказав Паросток.
Ви хочете сказати… Магнан витягнув руку з затиснутою у кулаці квіткою, яка ароматно пахтіла, і вирячився на неї. Ви хочете сказати, що я… ви… ми…
Ну от ви і зрозуміли, підбадьорюючи вимовив голосок.
Квіти, які говорять тут, у Богом забутому місці, та й ще говорять мовою Землі? Схоже, у мене галюцинації! Тяжкі іспити розтрощили мій розум!
Не думаю, містере Магнане, заспокійливо вимовив Ретиф. Я адже теж чую її.
Якщо я зумів уявити, що чую голоси, які йдуть від квіточок, так мені просто уявити, начебто і ви їх чуєте? ядуче парирував Магнан.
Та ні ж бо, я цілком реальний, урезонював його голосок. Чому ви не вірите мені?
А хто навчив вас розмовляти по–нашому? недовірливо запитав Ретиф.
Ренфру. Я багато чому в нього навчився. Цікаво, але до того, як він з'явився, я зовсім не почував самітності…
Який такий Ренфру?
Це мій друг. Дуже близький.
Ретиф, це фантастика! зашептав Магнан. А тут… тут багато таких, як ви? поцікавився він у квітки.
Ні, тільки я один. Зрештою, тут не так вже і багато місця, ви розумієте…
Який збіг! викликнув Магнан.
Одна–єдина говоряча квітка на всю планету, і ми натикаємось на неї в першу ж годину! Я починаю думати, що удача ще не залишила нас!
Так розкажіть же, якщо ви не проти моїх розпитів, відкіля ви? спитала квітка.
Ми земляни, сказав Магнан. І я упевнений, е–е, Паростку, що ми з вами, дуже подружимося.
Але… я так зрозумів, що Землею називалася рідна планета Ренфру?
Саме так. Чудове місце, вам би там дуже сподобалося, тим більше тепер, коли всі джунглі повиводили і замінили паркуваннями для автомобілів… утім, отут Магнан спохопився і поспішно додав. Вибачайте, зовсім не хотів вас скривдити. Власне кажучи, серед моїх кращих друзів чимало рослин.
Сили небесні, і ви всі троє з однієї планети? Не диво, що ви відтіля збігли! Така густота населення!
Так… ось, містере Паростку, не могли б ви сказати нам, як би тут простіше дійти до найближчого тубільного поселення…
Ви маєте на увазі будинку, вулиці, космопорти та інше в цьому роді?
Так! І добре б обійтися без цих, знаєте, сумовитих провінційних містечок. Яка–небудь скромних розмірів метрополія нас би цілком улаштувала…
Вибачте, але тут таких немає, хоча Ренфру, звичайно, розповідав мені про них.
Магнан застогнав.
Зовсім немає міст? Але тоді…
Тільки джунглі.
Якщо в цього Ренфру є корабель, він міг би нас підкинути. Скажіть ми не могли б з ним побачитися?
Побачитися? Побачитися з ним ви, я думаю, можете, містер. Він саме отут, неподалік…
Так він, значить, ще на планеті?
Так, звичайно.
Врятовані, полегшено видихнув Магнан. Ви не розповісте нам, як до нього добратися, Паростку?
Звичайно. Спочатку підете убік еники, потім, як перейдете струмок, візьміть трохи у беники, а біля озера відразу повертайте на вареники. Там його і побачите.
Магнан дивився на квітку в повному приголомшенні.
Відкіля ви все це знаєте? Він здивовано вирячився на Ретифа. Мені здавалося, що це ми присвоїли тутешнім сторонам світу такі назви…