— Він поплатився за нехтування деяких норм моралі?
— Так я думав спочатку. Але тепер мені здається, що йшлося про його роль як керівника хору. Справа надзвичайно складна, в ній перемішалися релігія, покарання за гріхи та людський голос.
— А ти знаєш, що він написав книжку?
— Ні.
Жансон підвівся й підійшов до книжкових полиць.
Зі спини він був схожий на старий сірий корінь, у який влучила блискавка, й він досі димів. Волокін відчув радість. Адже він зайшов до цього фахівця мимохідь, а обхідна дорога виявилася прямою.
Психіатр поклав на письмовий стіл невелику сіру книжечку — з того різновиду книжок, у яких сторінки треба розрізати самому. Волокін схопив її й сказав собі, що погано шукав у помешканні органіста. Ґетц, безперечно, мав удома кілька її примірників.
Чорними літерами заголовок проголошував:
— Ця книжка присвячена «Музичній пожертві» Йоганна-Себастьяна Баха, ти знаєш цей твір?
— Так. Згадайте: я був піаністом.
— А також чемпіоном із тайського боксу. Оце й подобається мені в тобі, Седрику. Розмаїтість твоїх обдаровань.
— Я ніколи не зміг реалізувати їх. Боявся.
— Навпаки. Ти зробив вибір, і ти ухвалив рішення. Ти обрав професію детектива. Це смисл твого життя. Якби ти дозволив мені висловитися як старому психіатру, я навіть сказав би, що твоє покликання само тебе обрало…
Волокін подивився на палітурку з грубого картону.
— Ви її читали?
— Звичайно. Ти ще не бачив? Тут — посвята…
Росіянин перегорнув кілька сторінок. Ґетц написав похилим і нервовим почерком:
Моєму любому Бернару-Марі,
Який більше, аніж будь-хто, знає:
За кожним словом стоїть пожертва,
А за кожною пожертвою
— прихований смисл.
— Ти знаєш історію «Пожертви»?
Волокін гортав розрізані сторінки. Вони досі залишали ворсинки на пальцях.
— Я не дуже певен. Якась історія з королем Пруссії?
— «Музична пожертва», знаменитий твір BWV 1079, створений у той час, коли Бах жив у Лейпцигу. Того року Фрідріх Другий, король Пруссії, прийняв музиканта при своєму дворі й запропонував випробувати кілька клавішних інструментів. Фрідріх Другий був меломаном, який любив похвалитися тим, що він виконує і пише музику. Якось увечері король заграв Бахові на флейті власну мелодію й попросив музиканта, щоб той склав імпровізацію на цю тему. Бах сів за клавесин. Легенда розповідає, що він грав без перерви, щоразу додаючи до імпровізації один голос. У такий спосіб дійшов до контрапункту в шість голосів, не написавши жодної ноти.
— Потім Бах записав їх.
— Того ж таки вечора. Бах мав на думці зробити подарунок суверенові. Протягом усієї тієї ночі він записував свої музичні фантазії. Канони, фуги, одну сонату й кілька річеркарів…
Спогади заворушилися в пам’яті Волокіна, не утворюючи чогось чітко вираженого.
— Річеркар: це різновид фуги, чи не так?
— Це її попередник. Контрапунктна форма, менш опрацьована. У Франції цю форму музичного твору називають «решерш». Її можна знайти в репертуарах для органів епохи високого бароко…
Волокін подумав про Йоганна-Себастьяна Баха. Він уникав, мов чуми, вокальної музики німецького метра, але завжди, коли випадала нагода, грав на фортепіано прелюдії та фуги з Добре темперованого клавіру. То був справжній шедевр. Прелюдія і фуга для кожної тональності. І завжди фінальний акорд у мажорі. Бо великий музичний твір завжди має завершуватися в ореолі Бога…
Щоразу, коли Волокін грав твори Баха, без педалі, сухо й уривчасто, чиста втіха пробігала під його пальцями. Музичні лінії перетиналися, розходилися, перепліталися, утворювали мотиви, гармонізувалися, сплітаючись у щось інше, понад голосами. Для нього ці контрапункти були самим матеріалом сентиментальних спогадів, станами його душі в кожен із періодів життя. Фуга в ре-мінор. Його перше кохання. Прелюдія в сі-бемоль. Його перший затриманий. Фуга в до-мінор. Чекання телефонного дзвінка, який ніколи не пролунав…
— Седрику, ти мене вже не слухаєш…
— Пробачте.
— Я розповідав тобі про річеркари…
— Так.
— Парадоксальний факт полягає в тому, що Бах називає «річеркарами» у своїй «Пожертві» твори надзвичайної складності, які не мають нічого спільного зі звичайними річеркарами. Насправді, він має підставу застосовувати це слово.