Заховав руки в рукави. Схопив друшляк. Виклав його вміст собі на згин ліктя. Знову відкрив холодильник і знайшов там половинку засохлого лимона. Вільною рукою дістав з останньої коробки білий пакетик. Пальці його тремтіли. Краплі холодного поту, попри гарячу пару, виступили на тілі від корінців волосся до нігтів на пальцях ніг. Контакт із наркотиком. Наближення кайфу…
Він мусить витримати.
Він мусить.
Піднявся на другий поверх. Поклав пакетик на тумбочку біля ліжка. Розклав інструменти. Скинув куртку. Висунув руки з рукавів. Піт заливав йому обличчя.
— Що ти в біса робиш?
— Приводжу до тями нашого свідка. Наш старий перебуває у стані ломки, от і все.
— У його віці?
— Диявол не зважає на вік, мій старий друже.
Лабрюйєр, усе ще перебуваючи в позі зародка, тремтів у конвульсіях. Руками в рукавичках росіянин відкрив одну з гарячих коробок. Узяв ложку, потім схопив згорнутий клаптик пергаміну. Дуже обережно, одним пальцем, його відкрив. Порошок був там. Пальці тремтіли, але він тримався. У нього було таке відчуття, ніби він плаває десь угорі, над собою. Порошку в пакетику було більше грама. Він не знав, розведений чи нерозведений цей героїн, але обрав спосіб шокового лікування. Вирішив дати повну дозу. Залишив пакетик відкритий і пішов до ванної. Йому бракувало вати. Вати там не було, але на самому дні аптечки, напхом напханої вже застарілими ліками, знайшов трохи марлі. Знайшов і дев’яностоградусний спирт.
Волокін повернувся до спальні. Генерал, скоцюрблений на вологих простирадлах, досі клацав зубами, бурмочучи якусь незрозумілу лайку. Він узяв ложку. Закасав рукав. Вичавив лимон, як вичавлюють устрицю. Висипав порошок із пакетика в сік.
Узяв квадратик із марлі й поклав його на попільничку, яку приніс до спальні з усім іншим. Відкрив пляшку зі спиртом, затулив отвір пальцем і намочив марлю. Понишпоривши в кишенях, знайшов там запальничку й викресав вогонь. Полум’я було спокійним, рівномірним, синюватим. Він розмістив над ним ложечку. Поверхня рідини затремтіла. Волокін так сильно спітнів, що краплі поту спадали з його обличчя на край тумбочки.
Він знову схопив клаптик марлі. Занурив його в гарячу суміш. Дуже обережно поклав ложку й узяв із другої залізної коробки шприц. Витиснув із нього крихту повітря, що там була, кілька разів натиснувши на поршень, потім устромив голку у змочену марлю, що правила за фільтр. Повільно набрав рідину. Отрута підіймалася, водночас небезпечна й жадана. Рука затремтіла.
— Хочеш, я це зроблю? — запитав Каздан у нього за спиною.
— Відпадає, — усміхнувся росіянин. — Я не хочу спокушати поліцію.
Тіло Волокіна терпіло нелюдські муки. Кожна частинка його плоті всмоктувалась у шприц. Так, мабуть, почувався Одіссей, прив’язаний до щогли, слухаючи спів сирен.
Коли поршень піднявся до максимуму, він прошепотів до Каздана:
— Потримайте, — і, подавши йому шприц, підійшов до скелета.
Поставив коліно на ліжко. Просунув руки під пахви старого. Підняв його легко, без зусиль. Генерал важив не більш як сорок кілограмів. Очі в нього спалахнули божевільним вогнем.
— Ти не Аніта.
— Я не Аніта, діду, але я маю те, що тобі треба.
— Ви приготували укол?
— Усе готове. Дай-но подивитися на твої вени.
Волокін закасав йому лівий рукав піжами. У згині ліктя він побачив густе мереживо струпів та почорнілих вен. Те саме було на правій руці. Росіянин відсунув ковдри й обстежив ноги лежачого. Там картина була не ліпшою. Усе покрите запеченою кров’ю, вени, заражені й забиті гематомами, змережували шкіру аж до литок. Аніта, якась стара, що, певно, робила йому уколи, була, мабуть, так само вправна у цьому ділі, як він у плетінні спицями. Розстебнув його піжаму. Ще один жах. Груди старого були пошматовані й порізані в усіх напрямках. Арно їх попередив: Лабрюйєр калічив себе протягом багатьох років. Зробити укол у вену такому суб’єктові просто неможливо. Волокін оглянув найінтимніші місця, куди було б можна його зробити. Заглянув під язик. Під яйця. Неможливо. Старий був суцільною інфекцією. Кожна точка на його тілі фліртувала з гангреною.
Залишався тільки один вихід.
Фокус, який він ніколи не намагався зробити. Ані собі, ані комусь іншому.
— Шприц.
Шприц упав на долоню. Спазми. Знову героїн обпалив йому пальці. На якусь блискавичну мить він побачив себе з голкою в тілі. Пережив відчуття блаженства, що розповзалося по тілу.