— Це ще, можна сказати, люди стриманих поглядів.
— Схоже, вони перевиховують дітей настільки, що перетворюють їх на вбивць. Ці діти-вбивці причетні до трьох недавніх злочинів, до яких належить і вбивство в церкві Святого Августина. — Волокін глянув на Каздана. — На нашу думку, це тільки дерево, за яким ховається ліс. Ми також підозрюємо, що вони викрадають дітей. Проводять експерименти над людьми.
Дальамбро іронічно присвиснув:
— Ви полюєте на великого звіра.
— Це тобі нічого не говорить?
— Анічогісінько.
Він усе ще клацав клавішами. Поправив окуляри.
— У якому напрямі розвивається їхній духовний пошук? Євангелісти? Синкретиста? Окультисти? Орієнталісти? Знахарі? Уфологи? Альтернативісти?
— Радше християни.
— Якої конфесії? Католики? Протестанти? Апокаліптики?
— Їх порівнюють із амішами. Але їхній культ видається справді… унікальним.
— Я до цього звичний. Усі вони вихваляються своєю маленькою оригінальністю. А що вони роблять у галузі суто практичної діяльності?
— У Чилі вони володіли землями та копальнями. Можливо, займаються чимось подібним і на території Франції.
Дальамбро ще трохи поклацав клавішами, а тоді натиснув на клавішу enter. Комп’ютер замислився на декілька секунд.
— Я не маю нічого.
— Ти певен?
— Цілком. Маючи твої дані, програма мусила б щось знайти. Але вона не знайшла нічого. Отже, ви на хибній дорозі, хлопці. У Франції немає групи, яка була б схожа на те, що ви мені розповіли.
Партнери мовчали. Каздан знав, Волокін думає те саме, що й він. Після стількох зустрічей вони знову опинилися ні з чим. Крім Різдва, яке їх мало цікавило. І втомою, важкою, як маса холодної зорі.
Вони підвелися. Дальамбро дістав із кишені пачку сигарет «Жітан». Запропонував їх гостям, але ті відмовилися. Він відсунув подарунки, відчинив засклені двері й запалив сигарету, енергійно махаючи лівою рукою, щоб вигнати з кімнати дим.
— Не розумію, на що ви сподіваєтеся. Ви говорите про великі злочини. Про вбивства, насильства, промивання мізків. На людей, що займаються такою діяльністю, неминуче надходили б скарги. Ваших хлопців немає у Франції.
— А ти не міг би копнути глибше? — запитав Волокін. — Можливо, вони змінили назву. Заховалися за якимось пристойним фасадом. Можливо, вони зареєструвалися тут як сільськогосподарський кооператив або гірниче товариство…
— Мій фах, — сказав Дальамбро, тримаючи сигарету так, щоб дим од неї виходив у двері, — секти. А не генетично модифіковані організми.
— Ти ж розумієш, що я хотів сказати.
Зробивши ще кілька затяжок, Дальамбро дістав із кишені невеличку залізну коробочку, в якій роздушив недокурок. Він закрив коробочку, поклав її до кишені, узяв десь за шторою балон із духмяним аерозолем. Розбризкав кілька хмарок аерозолю у вітальні й зачинив засклені двері. Пані Дальамбро, певно, не була еталоном терпимості.
— Хлопці, я більше не хочу займати ваш час, як то кажуть, — промовив він, потираючи руки. — Мої діти прокинуться через дві години, і я проведу ранок, збираючи іграшки, в яких нічого не розумію. А перед тим я хотів би трохи поспати…
Росіянин наполягав:
— Ти не міг би все-таки подивитися?
— Побачимо…
— Сьогодні?
— Усе, що я можу зробити, це зазирнути до інших країн Європи. В Інтерполі існує відділ боротьби із сектантськими рухами. Я міг би скористатися з їхньої програми. Але зателефонувати комусь не зможу. Сьогодні не той день.
Дальамбро підштовхнув їх до дверей. Волокін не зрушив із місця. Здавалося він приріс до підлоги. У його наполегливості було щось патетичне.
— Ти хіба ніколи не чув про зловорожі секти, які проповідують убивство?
— У Франції — ні. Тут у нас сатаністи лише граються в пусте базікання. І не тільки в нас. Знайти таких людей можна хіба що у Сполучених Штатах, у групі Чарлза Менсона.[76] Або в Мексиці, де діє відома «Санґрія». Або в Південній Африці, де досі практикують чаклунство. Це трохи далеко від нас, чи не так?
Дальамбро відчинив двері і зробив жест, щодо значення якого помилитися було неможливо: «На добраніч вам!»
За кілька секунд вони опинилися на вулиці.
За кілька секунд вони опинилися ніде.
55
— А ти певен, що в цьому є сенс?
— Ні, не певен. Однак з’ясувати треба.
Волокін наполіг, щоб сісти за кермо. Вони їхали по автостраді А86 у напрямку Порт-де-Женевільє. Росіянин вів машину, навалившись на кермо, ніби хотів скрутити його. Відразу по закінченні їхнього візиту він сказав:
76
Чарлз Менсон — відомий у Сполучених Штатах убивця, символ поп-культури, наприкінці 60-х років очолював злочинну групу "Сім’я".