Звідки вони взяли стільки грошей? Якби чилійські німці тільки вирощували картоплю, навряд чи вони змогли б вибудувати собі таку інфраструктуру. Заощадили на золоті з чилійських рудників? Чи на внесках, які приносили їм нові члени? Може, Бруно Гартман набирав собі послідовників на французькій землі переважно з багатих родин, за прикладом усіх інших сект?
На інших сторінках було показано, які послуги може запропонувати громада зовнішньому світові — частина її території була відкрита для публіки. Щонеділі жителі регіону могли слухати там ранкову месу, супроводжувану концертом. Могли вони також безкоштовно одержувати медичну допомогу в тамтешній лікарні. Пропонувався й певний виховний центр, у систему якого входили дитячі ясла, дитячий садочок, початкова школа, коледж і ліцей. Текст гарантував «свободу й світські принципи навчання».
Усе це було надто досконалим. Чим теплішими були пропозиції спільноти, тим більше холонув Каздан. Група діяла за тією самою формулою, яка дала змогу їй швидко надбати багатство в Чилі. Вірменин був приголомшений тим, що така маячня, яку зрештою можна було собі уявити у країні жорстокої диктатури, могла знайти собі місце у Франції. Чи й тут «Колонія» практикувала методи професійного катування, які вона застосовувала в Чилі?
Каздан продовжив свою віртуальну подорож, натиснувши кнопкою на «Контакти». Замість прямої адреси там називалася адреса поштової скриньки в Мільйо. Неможливо було надіслати листа безпосередньо до громади. І не тільки звичайного листа, а й електронне послання. Цей сайт працював лише в одному напрямку. Інформація надходила в зовнішній світ. Та було неможливо надіслати хоч би щось усередину.
Каздан клацнув на вкладці «Концерти». «Колонія» регулярно організовувала музичні вечори поза своєю територією — здебільшого виступи хору в церквах регіону. Він переглянув список дат і констатував один дуже важливий факт. Дитячий хор «Асунсьйону» виступав із концертом цього-таки дня, 25 грудня о п’ятнадцятій годині в самому анклаві.
Несподіване щастя.
Омріяна можливість проникнути на заборонену територію.
Каздан подивився на годинник. Ще немає восьмої ранку. Він вийшов на географічний сайт і зробив швидкі підрахунки. Арро був за кілька десятків кілометрів від найважливішого населеного пункту, міста Флорак у департаменті Лозер. Їхати туди було десь шість із половиною годин. Він зможе подолати цю відстань за п’ять годин, ігноруючи обмеження швидкості. Вірменин увімкнув принтер і надрукував детальний опис маршруту.
Витягуючи аркуш із принтера, подумав про Волокіна. Загальної анестезії, під якою перебуває хлопець, йому вистачить на цілий день. Він прокинеться десь під вечір. Каздан тоді зателефонує йому — і до ночі повернеться, щоб ознайомити його з результатами дня. Каздан сів у ліфт, спустився на перший поверх і востаннє зазирнув до хірургічного відділення. Волокіна досі не вивезли з операційної. Про всяк випадок він написав йому кілька слів. Якщо йому трохи пощастить, то він повернеться ще до того, як хлопець прийде до тями.
Украй збуджений, Каздан пройшов по коридору. Не відчував ніякого страху, ніякої втоми. Лише туманно усвідомлював, як тягнеться за ним слід чогось подібного до героїзму. Він знав усі види кримінальних історій. Знав справи, де злочинець діяв самостійно. Іноді йому доводилося зіткнутися з двома вбивцями одразу. А іноді з цілою бандою зловмисників.
Сьогодні в нього був набагато небезпечніший супротивник.
Не один чоловік, не двоє, і навіть не група людей.
Тепер його супротивником була ціла країна.
Цілинна зона на карті Франції.
Імперія страху.
Частина третя
«КОЛОНІЯ»
59
Каздан їхав чотири години поспіль із середньою швидкістю 180 кілометрів на годину. Біля кожного фоторадара він додавав газу з прихованою втіхою. Він міг вести машину на такій швидкості тому, що більше не думав про секту. Ані про своє розслідування. Найменше здригання керма могло стати для нього фатальним, і його увага була цілком прикута до стрічки асфальту, що бігла перед ним, бігла, бігла…