Двічі натиснув на гачок.
Кулі з його автоматичного пістолета полетіли в повітря.
За якусь частку секунди Волокін оцінив, що ефект несподіванки відіграв свою роль, і він тепер може стріляти по мішенях. Він обкрутився. Набрав у груди повітря. Натиснув на гачок. Двічі. Потім іще раз. Двоє чоловіків упали на землю. Гартман зник. Черга з автоматичної зброї просвистіла, розітнувши повітря. Росіянин упав у траву, спершись на лікті. Його руки досі тремтіли після віддачі від пострілів. Одним стрибком він знову підхопився на ноги. Десять років тренувань із муай-тай — це щось та важить. Підняв руки. Вистрелив. Один раз. Двічі. Тричі. Крізь дим побачив, як чоловік ліворуч від нього пересмикнувся, діставши кулю. Другий вистрелив. Волокін, не поворухнувшись, відповів тим самим. Розжарений від пострілів пістолет обпалював йому долоню. Один із двох супротивників упав. Другий і далі поливав його свинцем. Волокін відступив, заховавшись за джипом.
Дим. Тиша. Йому здавалося, що він влучив у останню ціль, але не був певен. Десь далеко, у підсвідомості виникло запитання. Де Гартман? Крізь червону вуаль помітив, що його патронник порожній. Він вистріляв усі набої. Одним рухом виштовхнув магазин. Схопив інший і вставив його в пістолет.
Тупотіння ніг. Швидкий погляд. Силуети за хмарою кислотного диму, по той бік розколини. Принаймні двоє мерзотників іще на ногах. Один із церберів і Гартман власного персоною. Тривожна думка раптом пронизала йому мозок. Де Каздан? Двоє чоловіків заховалися за другим джипом. Інстинкт підказав, що йому не можна чекати. Вони викличуть підкріплення. І тоді йому каюк.
Він вийшов зі схованки. Натиснув на гачок. Набрав у груди повітря. Він стріляв наосліп, сподіваючись примусити цілі заворушитися. Сподівався побачити їх. Побачити, як висунеться з-за капота лікоть, голова або щось інше. Він цілився й стріляв одночасно.
У відповідь фари джипа, за яким він ховався, розлетілися на друзки, потім лобове скло. Дзеркальце заднього огляду. Він присів навпочіпки, зіпершись спиною на колесо. Дощ скляних скалок.
Двоє паскудників.
Озброєних найсучаснішою зброєю.
Він не мав жодного шансу.
А Каздан?
Йому вчулося потріскування рації високих частот. Вони викликали підмогу. Гуркіт двигуна. Мерзотники намагалися втекти. Волокін вибіг на видноту і став одним із головних елементів сцени. Усе відбулося водночас. Джип із Гартманом за кермом від’їхав, відкривши його поплічника із рушницею в руках, що цілився у Волокіна. Каздан вистрибнув із ущелини, весь закіптюжений димом і чорний, наче диявол із пекла.
Гартманів поплічник побачив Каздана. Він змінив позицію. Прицілився. Вистрелив. Осічка. Волокін зрозумів, що Бог із ними. Він підняв 45-й. Натиснув на гачок. Іще одне клацання. Бог був ні з ким. Дві осічки підряд. Волокін побачив, як Гартман завертає машину і мчить на Каздана, який теж вихопив пістолет. Але він устиг лише відскочити вбік, і пістолет випав йому з рук, тоді як джип знову стрибнув на нього. Він закричав. Волокіну знадобилася секунда, щоб оцінити ситуацію. Відсахнувшись від машини, детектив напоровся на кинджал, якого вихопив головоріз, після того як відкинув рушницю. Каздан обернувся і з кинджалом, встромленим йому в пах, схопив голову нападника і вкусив його за череп, вирвавши шматок скальпа.
Обидва чоловіки покотилися по землі. Під час падіння ніж вислизнув із рани. Закривавлений. Чиясь рука підхопила його. То була рука Каздана. Він устромив його в горло супротивника. Фонтани крові. Уривками. Жертва впала, придавивши Каздана.
Ця сцена тривала не більше як п’ять секунд. Волокін не встиг навіть поворухнутися. Закам’янілий. Спустошений.
Каздан крикнув, намагаючись скинути з себе труп:
— Машина!
Волокін нарешті прийшов до тями. Відкинув пістолет і побіг до другого джипа. Перешкодити Гартманові втекти. Розбити його машину з ризиком розбитися самому. Він устромив ключ запалювання. Хотів обернути його, коли удар із розгону відкинув його на вітрове скло. Гартманові спало на думку те саме. Він ударив його машину своєю. Росіянин спробував вийти з кабіни. Неможливо. Дверцята заклинило. Крізь скло він побачив, як Каздан повзе в червоній траві. Побачив, як Гартман, увесь залитий кров’ю, вискочив із джипа з береттою в руці. Побачив, як той наближається, наставивши зброю, до НЬОГО.
Волокін спробував дати задній хід. Нічого не вийшло. Керування автоматизоване. Прочитав написи на коробці швидкостей. Наступної секунди побачив Гартмана зовсім близько, з націленим пістолетом. Постріл. Скло затріщало. Волокін скрикнув. Його кров бризнула на щиток приладів. Його кров змішалася зі скалками скла. Його смерть була тут, поруч, відкинута на вітрове скло й на сидіння.