Руки хапають каністру. Бензиновий сморід забиває запах крові. Струмінь виливається на обличчя, на шию, на волосся. Запальничка клацає і падає на груди. Вогонь одразу шугає вгору. Полум’я з ліловим відблиском, яке вмить перетворюється на червоне. Несподівано повалений чоловік підхоплюється на ноги: це ящірка. Велетенська ящірка, гостра морда якої вистромлюється з-під каптура, а пазуристі лапи стирчать із рукавів джелаби…
Ліонель Каздан прокинувся, серце йому лунко калатало. Ніздрі були ще наповнені гірким запахом згорілої тканини та огидним смородом обпаленої плоті й волосся. Йому знадобилося кілька секунд, аби зрозуміти, що тріскотіння полум’я насправді було телефонним дзвінком.
— Алло!
— Це я.
Рікардо Мендес, лікар судової експертизи з лагідним голосом.
— Я тебе розбудив?
— Так. — Він подивився на годинника: чверть на дев’яту. — І добре зробив.
— Статистика свідчить, що людина стара спить на чотири години довше, аніж людина середнього віку.
— Не вигадуй.
— Недовіра також властива старим. Ну, гаразд. Я йду спати. Я змарнував ніч біля твого чилійця. Ти хочеш знати остаточні висновки?
Каздан підвівся на лікті. Відчуття жаху поступово розчинялося в крові.
— Загалом, — провадив Мендес, — я підтверджую те, що сказав тобі вчора. Серцевий напад, спричинений сильним болем, який виник унаслідок проколу чимось гострим обох слухових органів. Новий факт — попередній стан організму вбитого.
— Що саме ти називаєш «попереднім станом»?
— Убитий мав раніше проблеми із серцем. На ньому залишилися помітні травматичні сліди від інфаркту, який він пережив. Червонястий колір, плямисті м’язи. Воно, можна сказати, зупинялося кілька разів за життя.
— І про що це свідчить?
— Зазвичай таке серце свідчить про зловживання курінням, алкоголем, їжею… Але Ґетц мав артерії молодої людини. Жодного сліду якихось надуживань.
— Отже?
— Я схильний припускати короткі зупинки серця, спазми коронарних артерій, спричинені сильними стресами. Великим страхом. Гострими стражданнями.
Каздан потер собі обличчя. Ясність думки поверталася. Кошмар із його запахом обсмаленої свині віддалявся.
— Ґетц колись побував у руках чилійської хунти. Його катували.
— Це може пояснити травматичні сліди на серці. І дещо інше.
— А що саме?
— Шрами. На члені, на тулубі, на руках і ногах. Але особливо на члені. Я ще мушу попрацювати над цим. Роздивитися їх під мікроскопом, щоб датувати точніше. І спробувати зрозуміти, чим їх завдали.
Каздан промовчав. Він думав про причину смерті Ґетца: біль. Схоже, існував зв’язок між його минулим мученика й обставинами смерті. Невже чилійські кати прибули до Франції, щоб стратити його?
— Остання деталь, — провадив Мендес. — Твій приятель пережив операцію видалення спинномозкової грижі. Йому вставлено нумерований протез французького виробництва. Знаючи марку й номер серії, я можу з’ясувати, коли й де робили операцію.
— А навіщо?
— Це дасть змогу перевірити, що клієнт прибув до Франції під тим самим прізвищем, під яким ми знаємо його тепер. — Мендес засміявся. — Цим емігрантам ніколи не слід довіряти!
— Ти казав про аналіз на металізацію у шпиталі Генрі-Мондора…
— Результати ще не надійшли.
— А твій експерт у шпиталі Трусо вже їх одержав?
— Він мені ще не телефонував. Сподіваюся, тобі не забандюриться з’явитися туди з твоєю фізіономією, страшною, як у вовка. То педіатричний шпиталь, де лікують глухих дітей, до яких ніколи не приходить Різдво.
— Дякую, Рікардо.
Каздан поклав слухавку й потягнувся в ліжку. Сон повертався до нього окремими фрагментами. Він читав книжки про світ сновидінь, зокрема Фройда. Він був обізнаний з природою сну. Зосередження. Заміщення. Символізація. І завжди за цими вихопленими з контексту сценами — сексуальне бажання. Що ховалося за цією дикунською стратою, що переслідувала його десятки років? Вірменин похитав головою. У своєму віці він досі брехав собі, вдаючи, ніби вірить у те, що його сон — просто кошмар, тоді як ішлося про спогад. Каздан підвівся й пішов до ванної кімнати. Ось уже три роки він жив у службових кімнатах, розташованих на розі вулиці Сент-Амбруаз і бульвару Вольтера. Першу з них він купив 1997 року для сина. Потім, уже в 2000-х роках, йому запропонували три сусідні кімнати, і він їх придбав та оновив, плануючи здавати потім унайми, щоб додати трохи грошей до своєї пенсії.