Франс Одюсон дістала візитівку й написала на ній номер телефону:
— Мій мобільний. Це все, що я можу вам запропонувати.
Каздан підняв ковпак і похитав ним, задзеленчавши дзвіночками.
— Дякую. І веселого вам Різдва!
13
Після шпиталю Трусо Каздан відвідав три парафії, де Ґетц також працював органістом і керівником хору. У церкві Нотр-Дам-дю-Розер, у чотирнадцятому окрузі, він не знайшов нікого, хто міг би надати йому потрібні відомості. Настоятель захворів, а другий священик був відсутній. У церкві Нотр-Дам-де-Лорет, на вулиці Флеш’є, він розпитав отця Мішеля, який намалював йому стандартний портрет Ґетца. Тихий, миролюбний, без минулого. Далі Каздан навідався до церкви Святого Томи Аквінського, що була неподалік бульвару Сен-Жермен, де також спіймав облизня. Релігійний персонал подався в подорож на два дні.
О пів-на-четверту Каздан повернувся додому. Він пішов у Кухню й приготував собі сандвіч. Хліб без шкуринки. Шинка. Сир гауда. Корнішони. Запиваючи все це теплою кавою, він твердив собі, що не має найменшого бажання телефонувати родинам, у яких Ґетц давав уроки фортепіано. Ще менше хотілося йому заглиблюватися в недавню історію Чилі. Натомість думка про молодого й дивного детектива збуджувала цікавість. Він мусив оцінити можливості нового конкурента.
Швидко проковтнувши сандвіч, Каздан налив собі ще одну філіжанку кави й сів за письмовий стіл. Одразу набрав номер Жана-Луї Ґрескі, давнього колеги по Бригаді кримінальних розслідувань, який згодом став начальником Бригади захисту малолітніх.
— Як життя? — вигукнув комісар. — Ти ще зберіг свої зуби?
— Та ще хліб розжувати можу — якщо він без шкуринки.
— Що примушує тебе звернутися до мене?
— Мене цікавить Седрик Волокін. Ти знаєш його?
— Один із моїх найкращих працівників. Навіщо він тобі?
— Цей суб’єкт начебто взявся розслідувати вбивство, яке має стосунок до моєї парафії. До вірменського собору.
— Неможливо. Він тепер неспроможний працювати. Я відсторонив його від служби на невизначений час.
— А в чому річ?
Ґрескі завагався. Потім сказав, знизивши голос:
— Волокін має проблему.
— Яку?
— Наркотики. Залежність від героїну. Його зловили зі шприцом у нужнику нашого управління. То був скандал. Його послали на детоксикацію.
— То його звільнили зі служби?
— Ні. Я зробив усе, щоб зам’яти цю історію. Я стаю сентиментальний із віком.
— А де той центр, у якому він детоксикується?
— В Уазі. «Молодь і людські ресурси». Але всі називають його Cold Turkey.
— І що це означає?
— Англійський вислів, яким вони називають такий метод лікування від наркотичної залежності, коли хворому не дають ані ліків, ані якихось хімічних субстанцій. Вони лікують там, якщо не помиляюся, словом. А також спортом. Це давня теорія, одне з відгалужень так званої антипсихіатрії.
Каздан замислився над значенням почутого англійського вислову. Він уявив собі люльки, натоптані опієм, мінарети, кальяни під холодним дощем у Стамбулі. Потім зрозумів, що взяв фальшивий слід. Turkey означало не країну, а свійського птаха.[12] Тобто вислів Cold Turkey слід було перекладати як «холодний індик». Досить прозорий натяк на очевидну аналогію між покритою дрібними пухирцями шкірою наркомана у стані ломки і шкірою обскубаної домашньої птиці…
— То ти вважаєш неможливим, що той одержав повідомлення про мою справу? — запитав він.
— Ось уже три дні як Волокін перебуває в тому закладі. Як на мене, то, ймовірніше, він клацає зараз зубами у своєму спальному мішку.
— Скільки йому років?
— Років двадцять сім-двадцять вісім, я сказав би.
— Яка в нього освіта?
— Він вивчав право і філософію. Канн-Еклюз.[13] Велика голова — і не тільки. Завжди перший у тирі. Він був також національним чемпіоном із боротьби — вже не пам’ятаю якої.
— А що він робив у поліції?
— Спочатку два роки у відділі боротьби з наркотиками. Там і потрапив у залежність від них, думаю.
— А потім ти взяв його до своєї бригади?
— У нього не було написано на лобі «наркоман». І він сам виявив бажання перейти до мене. А хто відмовиться од послуг хлопця з такими талантами? У відділі боротьби з наркотиками він мав коефіцієнт розкриття дев’яносто вісім відсотків. Досягнення цього хлопця гідні бути занесені до будь-якої книги рекордів.