Оленячі матки час від часу кликали своїх сисунців, оглядалися на ліс і мордою підштовхували їх. Адже зупинятися не можна. Треба було хоч би там що йти, бо позаду за ними скрадалися невідомі, але страшні запахи. Останні ряди рогачів уже вийшли з чагарників, і тепер на видноті було все стадо.
У передніх рядах тварин наростала невиразна тривога. Звідкись із самої землі, з протоптаних між купинами стежок, починав вриватися в їхні ніздрі цей ненависний і моторошний запах. Небезпека чигала скрізь. Вона насувалася і від яру, і від берега річки, і ззаду, від узлісся.
Олені зупинились. Одні пильно роздивлялися навколо, інші повертали назад. Їхні голоси перетворилися на уривчастий рик, що злився в глухе басовите дудніння. І зненацька позаду прорізав повітря гучний мисливський крик, і чоловік з дванадцятеро нагоничів вискочило з-за кущів. Стадо разом рвонулося вперед і подалося навскоси до яру.
Вовча Ніздря щодуху біг попереду всіх. Поряд весело стрибав через купини високий і стрункий Ао. Він пронизливо вигукував свое власне ім'я:
— Ао! Ао!
Вовча Ніздря верещав і рикав, як дикий звір. Зіниці його палали.
Тим часом за знаком Тупу-Тупу жінки й діти вискочили з яру і з вереском кинулися напереріз. Матки сахнулися вбік, і все стадо почало вливатися в широку лійку загону.
Мисливці були вже близько і з криком замикали кільце облави.
Олені побігли між двома загорожами. Шлях звужувався. Оленята й матки збивалися тісною купою. Самці, як шалені, натискали ззаду. Грізні вигуки чоловіків, вереск жінок та дітей дуже наполохали оленів. Охоплені жахом, стрибали вони один на одного, душили маток і оленят. Передні ряди вже ринулися крізь вузький прохід на плетену терасу.
Тераса похитнулась і з тріском завалилася. Але стадо вже не могло зупинитись. Задні продовжували натискати. Матки й оленята купами падали з кручі. На самому краю олені спиналися дибки й намагалися повернути назад, але ті, що натискали ззаду, збивали їх униз і самі падали слідом за ними. Під кручею лежали вапнякові брили. Олені падали на них, розбивалися на смерть або калічили собі ноги. Самці, зупинені тиснявою, враз повернули назад і у відчаї подалися у зворотному напрямку. Мисливські списи не затримали їх. Вони збивали людей з ніг, перестрибували через них і бігли далі. Уцілілі матки й оленята кинулися за ними. За якусь мить загін спорожнів. Вирвавшись із нього, рогачі мчали через кущі й купини. Поранені і збиті з ніг люди стогнучи підводилися з землі.
Старий Фао стогнав, плювався і розтирав долонями синці та садна від оленячих копит. Тупу-Тупу стрибав на одній нозі й погрожував списом стаду, що втікало. Великий олень ударив його по хворому коліні, і тепер він майже не міг ступити на праву ногу.
БЕНКЕТ
Більша частина стада вирвалася із загону. Та й без цього здобич була надто велика. Кілька задушених і скалічених оленят залишилося нагорі, у вузькій частині загону. Каллі та Вовча Ніздря добивали їх. Добивали оленя палицею з мамонтової кістки й примовляли ласкаві слова:
— Голубе! Та хто ж це тебе так ударив? Це не наші! Це чужі! Це люди із селища Їжаків!
Так поводилися з будь-яким сильним звіром. Люди гадали, що в кожного звіра, як і в людини, є своя тінь. Тінь ходить з ним поряд. В негоду і вночі тінь іде сама і блукає як невидимка. Вона може з'явитися вві сні. Після смерті тінь залишається і живе недалеко від мертвого тіла. Якщо людину вбито рукою ворога, то тінь убитого переслідує вбивцю і може жорстоко помститися, так само поводиться тінь ведмедя, кабана, оленя, хумми і всякого великого звіра. Той, хто вбив, насамперед намагався «заговорити» тінь своєї жертви. Найкраще її обдурити: запевнити, що вбивця хтось інший, прийшлий з далекої країни, мисливець з ворожого племені.
На щастя, тінь обдурити легко. Бачить вона погано, а може, й зовсім сліпа. Адже очей у неї немає.
Все селище поспішало спуститися вниз, до місця кривавого бойовища. Перші прибігли підлітки. Слідом за ними з'явилися мисливці. Потім — дівчата. Молоді жінки прийшли з малими дітьми й немовлятами, захованими за пазухами хутряних сорочок. Пізніше причвалали діди й баби. Але нікому й на думку не спадало почати бенкет, поки не прийде Мати матерів.