Старий вожак заклично протрубив і рішуче попрямував до стежки. 3а ним рушили один за одним решта велетнів. Товсті слонихи підштовхували хоботами слонят, дужі самці замикали похід. Позаду гули людські голоси. Від запалених багать через галявину з палаючими смолистими гілками почали перебігати групами мисливці.
Дорогою вони підпалювали зарані заготовані на узліссі купи хмизу. Мисливці рухалися слоновою стежкою услід за стадом. Вони гучно кричали й били кийками по стовбурах дерев. Хлопці несамовито верещали й свистіли. В облаві брали участь дорослі мисливці і вся молодь з обох селищ, пішли й міцніші діди, і молоді бездітні жінки, і дівчата на відданні. Навіть кульгавий Тупу-Тупу в захопленні підстрибував, намагаючись не відставати від інших.
Кошлатий вожак вів за собою стадо велетнів. Сухе гілля і повалені дерева тріщали під його ногами. Вуха його ворушилися. Крізь тупіт своїх родичів він чув галас людської юрби, ненависний запах диму гнався слідом за ним. Щоразу, коли крики і шум ставали нестерпними, задні хумми нашорошували вуха і прискорювали ходу.
У високому сосняку особливо багато було дерев, повалених бурею. Подекуди вони лежали цілими купами. Раптом вожак зупинився. Дорога була перегороджена. Кілька ялин лежало впоперек одна на одній. Вожак уважно оглянувся навколо: вийти з тупика можна було лише праворуч — там лишався вузький прохід до вузенької зарослої стежки.
Слонихи натискали на нерішучих вожаків, задні тіснили тих, що йшли всередині стада.
Раптом свист, вигуки і глухі удари кийками по стовбурах дерев залунали з новою силою. Юрба людей наближалася. Запах горілої смоли став відчутніший, і вожак рішуче звернув у прохід. 3а ним хлинула решта. Тут сосновий ліс порідшав.
Вожак вийшов на припорошену снігом місцину, обгороджену з двох боків високою огорожею. Та не встиг він ступити і двох кроків, як горожа затріщала і завалилась під важким звіром. Разом з ним полетіли донизу жердини, гілля, хмиз, ялинові гілки, грудки снігу і слоня-одноліток, що йшло поряд. Мамонт несамовито затрубив. Щось гостре глибоко встромилося йому в тіло, сам він увесь завис і ніяк не міг стати на всі чотири ноги.
Сполохане стадо з тріском ломилося в нетрі, намагаючись обминути пастку. Свист і вигуки, гомін, верещання ставали голоснішими й дужче лякали величезних звірів. Немов бурхлива лавина, хумми ошаліло ринулися до берега Великої річки, трощачи все на своєму шляху.
ІСТОРІЯ ПАСТКИ
Пастка, в яку попали великий і малий мамонти, мала свою довгу історію. Її споруджували багато років. Почали лаштувати її ще діди теперішніх Червоних Лисиць. Спершу на цьому місці була невелика пастка на дрібних звірів. У неї ловилися лисиці й росомахи, малі козулі, зайці-біляки. Яма була вузька, завглибшки в людський зріст. Мисливці такі ями копали в різних місцях. Але це була «щаслива» яма. Її викопали на звіриній стежці саме там, де пролягав шлях з глибини лісу до берега річки. Грунт був м'який, дощова вода у ямі не застоювалася. Вона збігала в яр крізь товщу піску. Мисливці прикривали пастку хмизом, опалим листям, мохом та лишайником, а взимку ще й припорошували снігом.
Не бувало й року, щоб пастка не дарувала селищу по кілька спійманих звірів. Після кожного полювання пастку лагодили і налаштовували знову. Землю копали міцною, гострою палицею, згрібали в шкіряні мішки й виносили нагору.
З кожним роком яма ширшала і глибшала. В неї почали провалюватися дорослі козулі, оленята й молоді тури та бізони. Влітку таке траплялося рідше. Зимою, коли сніг припорошував усі сліди людей і штучний настил, пастка спрацьовувала чудово. Люди думали, що справжня причина мисливської вдачі — вміле чаклування, танці, бурмотіння бабусь і чарівницькі малюнки на стовбурах, дерев. В це вірили старі. В це вірили й молоді.
Років з тридцять тому в пастку провалився униз головою старий зубр. Пастка була дуже вузька, і зубр не міг з неї вибратись. Він страшенно ревів і бив задніми ногами. Краї ями обсипалися від ударів копит. Люди, зачувши ревище, знайшли зубра напівзасипаного піском, і добили його списами. Якось провалився в неї гігантський лось-самець. Він обвалив рогами брилу піску, зіп'явся дибки і вискочив з ями на очах у мисливців. Відтоді яму значно розширили і поглибили.