Всі троє стали пильно вдивлятися в кущі. Гілки їх підозріло гойдалися. Не розуміючи причин зміни вітру, вони вирішили, що хтось сильніший в цих місцях став у них на дорозі. Це він знищив силу закляття, яке допомагало їм досі. Чиясь чужа чаклунська влада втрутилася в їх полювання і повернула все по-своєму. Хоча б один з хумм пішов до селища Червоних Лисиць!
— Це Куолу! - сказав Вовча Ніздря.
У тривозі мисливці спустилися до самої води. Тут проти гирла яру знаходилася та найдовша мілина, якою пройшли мамонти. Долина річки йшла прямо на північ. Там, десь далеко, за розповідями старих, ховалося озеро. З нього народжувався початок Великої ріки, а ще далі лежала Велика Крига. Звідти мчать холодні вітри і приповзають тумани.
Мисливцям було видно, як низка темно-коричневих мамонтів тягнулася ланцюжком біля самої води по м'якій піщаній береговій смузі. Над берегової терасою піднімалися майже прямовисні обриви високого, правого берега, порослого листяним лісом. Люди стояли в розгубленості. Тепер вони не намагалися наздоганяти звірів, але й випускати їх з поля зору їм теж не хотілося. Відстань між ними збільшувалася, хоча стадо було ще добре видно. Ао озирнувся і прошепотів:
— Дивіться, дивіться! ..
Він вказував пальцем на берегову кручу, під якою вони стояли.
Там в густому буреломі звалившихся з вершини берегового карнизу сухих дерев, ворушилося щось темне. Скоро гострі очі мисливців роздивилися молоденького хумму, який застряг головою серед товстих стовбурів. Він потрапив туди, коли впав вниз з високого берега. Це було те саме слоненя, яке так необережно розпустувалася, коли стадо хумм проходило по краю урвища.
Слоненя впало головою на купу бурелому і переломило собі спинний хребет. Він ще рухав вухами і хоботом, але це були вже останні, передсмертні руху.
Швидкими стрибками мисливці добралися до слоненяти, перелазячи зі стовбура на стовбур і розчищаючи собі дорогу серед хащ засохлих, знівечених гілок. Один бік маленького хумми був сильно обідраний, і уламок гілки глибоко встромився йому між ребрами.
Оглушивши слоненяти міцними ударами по голові каменем з гострими краями, Ніздря взявся вістрям свого списа розширювати його рану. З рани тонкою цівкою побігла темна кров. Ніздря підставив зроблену з берести черпалку і набрав теплої мамонтової крові. Випив до дна, не відриваючись, і передав черпалку Уллі. Молоді мисливці взяли приклад з Ніздрі.
За повір'ям, життя молодого хумми увійшло в них разом з кров'ю. Тепер вони всі троє озброїлися крем'яними ножами і збиралися вже вирізати собі по шматку ще теплого м'яса, як раптом чийсь сердитий окрик змусив їх здригнутися.
Високо над собою, на самому краю урвища, вони побачили огрядну напівголу людину. Одна тільки вовча шкура охоплювала його стан. Довге волосся пасмами розсипалося по плечах. Волосатий чоловік махав сучкуватою палицею.
— Наші хумми! - кричав він, розмахуючи руками. — Наші хумми! Чуже м'ясо! Погано ганятися за чужою їжею!
Волосатий кричав і верещав щосили і люто погрожував палицею.
— Це Куолу. Це він пустив вітер на хумм, - прошепотів злякано Вовча Ніздря.
Мисливці відскочили геть від слоняти і швидко збігли вниз, на піщану терасу. Зуби в них цокотіли від страху. Куолу нахилився, підняв із землі каменюку й жбурнув її з висоти на мисливців. Вовча Ніздря упав ниць на пісок і обома долонями затулив голову. Ао і Улла зробили те ж саме. Так лежали вони нерухомо, відкинувши набік зброю і припавши обличчям до землі.
Куолу ще й далі кричав. Він жбурляв каміння, погрожував, що не дасть їм спіймати жодного звіра, що зіпсує їм будь-яке полювання.
Мисливці відійшли вбік і знаками показували розгніваному Куолу, що відмовляються од своєї несподіваної здобичі.
— Глядіть мені, глядіть! Не бачити вам більше хуммів, ні старих, ні молодих...
Він виразно махав руками в тому напрямку, куди йшли хумми, і зловтішно реготав, показуючи на північ. Мисливці оглянулись, і тепер їм стало зрозуміло, чого реготав Куолу. Мамонти вже ввійшли у воду і почали перебрідати річку. На тому березі простелилась широка заплава. Річка в цьому місці була широка, але мілка. Вода слонятам сягала лише до черева. Вони сміливо ступали за матерями, і все стадо спокійно переходило. Вряди-годи хумми зупинялися, щоб напитися вдосталь і побризкати з хоботів на спину собі чи іншим. Напившись і скупавшись, стадо почало виходити на протилежний берег. Мисливці стежили, як хумми лінивою ходою віддалялися в глиб заливних лук. Вони обережно пробиралися між озерами та грузькими болітцями, порослими зеленою осокою.