А тому я майже здивувався, коли потім, пробивши його по базах, не знайшов за ним жодного кримінального минулого. Тоді я зателефонував одній знайомій, яка отримує від нас гроші за неофіційною відомістю. За родом діяльності вона має доступ до поліцейського архіву «перевихованих», куди заносяться дані про всіх звинувачуваних після того, як вони виходять на свободу, і — незважаючи на назву — ніколи з нього не видаляються. І те, що вона змогла повідомити мені, свідчило про те, що я не помилявся — Уве Чикерюд пройшов стільки поліцейських допитів, що мав можливість дослідити дев’ятиступеневу систему вздовж і впоперек. Утім, Чикерюда ніколи не було ні за що засуджено. Це говорить про те, що хлопець зовсім не ідіот, а просто страждає на важку дислексію.[8]
Чикерюд був невисокого зросту, з темним і густим, як у мене, волоссям. Я звелів йому підстригтися, коли він уже збирається керувати охоронним агентством, — довелося пояснити, що ніхто не відчує довіри до субчика із зовнішністю роуді із списаної в архів хард-рок-групи. Але що було мені робити із зубами, коричневими від шведського снюсу.[9] Або з обличчям, видовженим, як лопать весла, та нижньою щелепою, що виступала вперед таким чином, що здавалося, ніби весь комплект забруднених снюсом зубів ось-ось вистрибне назовні і схопить щось на льоту, як у тієї жахливої істоти з фільмів про Чужого? Але, ясна річ, не варто вимагати занадто багато від людини із такими скромними амбіціями, як Чикерюд. Він був ледачим. Але хотів розбагатіти. Таким самим чином й інші бажання Чикерюда перебували в конфлікті з особливостями його особистості: він був злочинцем і схильним до насилля колекціонером зброї, але бажав жити у мирі й толерантності. Він мріяв, просто-таки благав про дружбу, але люди, ніби відчуваючи недобре, воліли триматися від нього подалі. Він був справжнім невиліковним розчарованим романтиком, який шукав кохання повії. Свого часу він безнадійно закохався в одну російську працьовиту шльондру і не міг її зрадити, хоча та — наскільки я з’ясував — не виявляла до нього жодного інтересу.
Уве Чикерюд був дрейфуючою плавучою міною, без якоря, без власної волі, а чи пак будь-якої іншої рушійної сили, з тих, хто пливе за течією назустріч неминучій катастрофі. Він був істотою, врятувати яку здатна тільки інша людина, котра заарканить його і надасть його життю напрям і зміст. Людина на кшталт мене. Яка зможе влаштувати товариського працьовитого хлопця з чистою біографією на роботу начальника охоронного агентства. А решта — то все нескладно.
Я вимкнув комп’ютер і вийшов.
— Буду за годину, Ідо.
Уже на сходах я відчув, що сказав щось не те. Усе-таки вона Ода, напевне.
О дванадцятій годині я підрулив на парковку перед супермаркетом «Рімі», який, за даними мого GPS-навігатора, знаходився рівно у трьохстах метрах від помешкання Ландера. Навігатор був подарунком від «патфайндерів», гадаю, він був чимось на зразок утішливого призу на той випадок, якщо нам не пощастить відбити для них у конкурентів нового директора. Вони також коротко пояснили, що, власне, являє собою GPS, тобто супутникові системи навігації, і розповіли, як мережа з двадцяти чотирьох супутників на земній орбіті за допомогою радіосигналів і атомного годинника визначає місце розташування тебе самого і твого GPS-передавача на планеті з точністю до трьох метрів. Якщо сигнал піймають чотири супутники або більше, то можна визначити навіть висоту, чи ти сидиш на пагорбі, а чи, скажімо, на дереві. Уся система виросла — як і Інтернет — з американських оборонних розробок і призначалася — як і Інтернет — зокрема для управління ракетами «Томагавк», бомбами «Пейв Лоу» та іншою падалицею з тим, щоб вона по можливості сипалася саме на ті голови, на які потрібно. Окрім того, «патфайндери» дали мені зрозуміти, що розробили передавач з доступом до GPS-станцій наземного базування, про які нікому не відомо. Ця мережа працює за будь-яких погодних умов, а сигнал передавача долає навіть товсті стіни. Голова правління «Патфайндера» розповів мені, що для того, аби система GPS могла функціонувати, слід було закласти у неї ще й розв’язання певної математичної задачі: земна секунда не дорівнює секунді на супутнику, що летить крізь космічний простір, час викривлюється, і людина там старішає повільніше. Супутники всього лише підтвердили ейнштейнівську теорію відносності.
9