— Чудово. Але давайте все-таки повернемося назад. Отже — Чикерюд лежить у лікарні, а Грааф поки ще на фермі Синдре О. Що відбувається далі?
— Клас Грааф, звісно, відчув недобре, побачивши, що Чикерюд не повертається. З’ясувавши, що трактор зник, він відправляється за власною машиною і починає кружляти місцевістю у пошуках співучасника. Ми припускаємо, що приймач у машині Граафа вловлював поліцейські радіочастоти, і він таким чином дізнався, що поліція знайшла трактор і — вже вранці — труп Синдре О.
— Ага. Зрозуміло. Отже, ми бачимо: у Граафа неприємності. Співучасник зник, поліція знайшла труп О, а його ферма стала місцем злочину. І поліція у пошуках знаряддя вбивства тепер неминуче натрапить на картину Рубенса. Що ж при цьому думає Грааф?
Сперре вагався. Взагалі-то в поліцейських рапортах прийнято уникати припущень про те, що думає людина, там вказується тільки те, що відповідні особи доведено сказали чи зробили. У крайньому разі — викладається те, що вони, за їхніми власними словами, думали. А в даному випадку інформація щодо цього взагалі відсутня. З іншого боку, Сперре знав, що потрібно щось запропонувати, щоб… щоб… Він, певно, ніколи не дозволяв собі додумати цю думку до кінця, оскільки здогадувався, що там, у кінці. Що це приємно, коли про тебе трублять ЗМІ, коли тебе запрошують, якщо треба щось прокоментувати чи пояснити, коли незнайомі люди кивають тобі і шлють ММС-фото на мобільний. А варто припинити постачати їм матеріал — і ЗМІ тебе забудуть. То що ж виходить у сухому залишку? Альтернатива: професійність чи популярність, повага колег чи успіх серед натовпу?
— Грааф думає, — сказав Бреде Сперре, — що ситуація у нього складна. Він їздить і шукає напарника, а тим часом надходить ранок. І тут він чує по поліцейському радіо, що Уве Чикерюда збираються заарештувати і привезти з лікарні на допит. Тут Грааф розуміє, що ситуація із складної перетворюється на безнадійну. Адже він знає, що Чикерюд не надто міцний горішок, що поліція ретельно його обробить, що, ймовірно, Чикерюду запропонують пом’якшити покарання, якщо він викриє співучасника, і що Чикерюд, ясна річ, не захоче взяти на себе провину за вбивство Синдре О.
— Логічно, — підтримав Г. Дюбвад, нахилившись уперед.
— І Грааф бачить: єдиний вихід — це звільнити Чикерюда з поліції ще до початку допиту. Або… — Цього разу Сперре і без завбачливо піднятого пальчика Г. Дюбвада зрозумів, що необхідно зробити маленьку паузу: —…або позбавити його життя під час звільнення.
Здавалося, телесигнали потріскують у повітрі студії, настільки пересушеному прожекторами, що воно може спалахнути будь-якої хвилини.
— І тоді Грааф шукає машину, якою можна було б скористатися. І знаходить на парковці біля ресторану великий трейлер. Як колишній боєць нідерландського елітного підрозділу, Грааф зумів завести двигун. Він продовжував прослуховувати поліцейські частоти і, напевне, вирахував за допомогою мапи, коли поліцейська машина із Чикерюдом опиниться в потрібному квадра-і, прямуючи до Елверума. Він поставив трейлер на бічній дорозі і став на них чатувати…
Тут драматичним голосом вступає Г. Дюбвад:
— І ось відбувається найжахливіша трагедія всієї цієї історії.
— Так. — Сперре опустив очі.
— Я знаю, як це важко для вас особисто, Бреде, — сказав Г. Дюбвад.
Бреде. Назвав на ім’я. Це сигнал.
«Сперре найбільшим планом», — командує режисер у навушниках першій камері.
Сперре шумно зітхає:
— Четверо прекрасних співробітників поліції загинули в результаті зіткнення трейлера з поліцейською машиною, серед них — мій найближчий колега із КРИПОСа Юар Сюндед.
Сперре наближують так обережно, що той начебто не здогадується, що його обличчя поступово займає більшу частину екрана, просто камера немовби згущає настрій, наповнюючи його довірливістю, проникаючи у глиб душі цього імпозантного схвильованого поліцейського.
— Поліцейська машина вилетіла за огорожу і впала за деревами біля самої річки, — втручається Г. Дюбвад. — Але Уве Чикерюд якимось незбагненним чином примудряється вижити в цій аварії.
— Так. — Сперре вже опанував себе. — Він вибирається із зім’ятої машини, сам чи за допомогою Граафа. Той знову пересаджується на свій автомобіль і разом з напарником повертається в Осло. Коли місцеві поліцейські, знайшовши уламки машини, недорахувалися одного тіла, то спершу припустили, що воно впало у річку. До того ж, Чикерюд перевдягнув одного із загиблих поліцейських у свій одяг, тож спершу виникла плутанина — чиє ж тіло зникло насправді.
— І що ж ми бачимо? Коли Грааф із Чикерюдом начебто вже у безпеці, в обох починається неабияка параноя!
— Так. Чикерюд зрозумів, що коли Грааф наїхав трейлером на поліцейську машину, йому було, вочевидь, байдуже, виживе напарник чи ні. І тут Чикерюд розуміє, що опинився у смертельній небезпеці, що у Граафа є щонайменше дві причини звести з ним рахунки — по-перше, він був свідком убивства Синдре О, по-друге, щоб не ділитися виторгом за картину Рубенса. І що Грааф завдасть удару за першої-ліпшої нагоди.
Г. Дюбвад зацікавлено нахилився вперед:
— Отже, ми переходимо до останнього акту кривавої драми. Обидва персонажі повернулися до Осло, і Чикерюд вирушає до себе додому. Але не відпочивати. Він знає, що має випередити Граафа: не з’їси сам, то з’їдять тебе. І от він бере зі свого широкого арсеналу маленького чорного пістолета марки… марки…
— «Рорбау Р-9», — сказав Сперре. — Калібр дев’ять міліметрів, напівавтоматичний, шість куль у магази…
— Із ним, — перебиває Г. Дюбвад, — вирушає туди, де, на його думку, знаходиться Клас Грааф. А саме — до коханки Граафа. Чи не так?
— Нам невідомо, які стосунки були у Граафа з цією жінкою. Але ми знаємо, що вони регулярно контактували, зустрічалися і що відбитки пальців Граафа знайдено у тому числі і в її спальні.
— Тобто Чикерюд вирушає за адресою коханки і стоїть зі зброєю напоготові, коли та відчиняє двері, — сказав Г. Дюбвад. — Вона впускає його у передпокій, де він її і застрелює. Потім оглядає квартиру у пошуках Класа Граафа, але його там немає. Чикерюд вкладає труп жінки на її ліжко і їде додому. І слідкує, аби зброя була під рукою скрізь, де б він не був, навіть у ліжку. І тут з’являється Клас Грааф…
— Так. Ми не знаємо, як він зумів увійти, — можливо, зламав замок. У будь-якому разі, він не зрозумів, що таким чином він активував беззвучний сигнал тривоги. А той у свою чергу запустив камери спостереження у будинку.
— Це означає, що у поліції є відеозапис того, що відбувалося далі, — останньої розбірки між двома злочинцями. А тепер — для тих, кому не вистачить терпіння знайти його в Інтернеті, — чи не могли б ви коротко переповісти, що ж там відбувається?
— Вони починають стріляти один в одного. Грааф першим робить два постріли зі свого «Глока-17». І дивним чином обидва рази не влучає.
— Дивним чином?
— Так — з близької відстані. Грааф — усе-таки колишній боєць командос.
— Тобто він влучає у стіну?
— Ні.
— Ні?
— У стіні над узголів’ям ліжка жодних куль не знайдено. Він потрапляє у вікно. Навіть, скажімо так, не у вікно, оскільки вікно було відчинене навстіж. Він стріляє за вікно.
— За вікно? А звідки це відомо?
— Ми знайшли пістолетні кулі на вулиці.
— М-м?
— У лісі за будинком. У дуплянці для сов, яка висіла на дереві. — Сперре криво посміхнувся, як людина, яка намагається не хизуватися власним успіхом.
— Розумію. А далі?
— Чикерюд відкриває вогонь з пістолета-кулемета «Узі», який він про всяк випадок тримав у своєму ліжку. Як показують відеозаписи, кулі потрапляють Граафу у пах та живіт. Він випускає пістолет, але піднімає його і встигає зробити третій, і останній, постріл. І влучає Чикерюду в лоба, над правою бровою. Але все не так, як ми звикли бачити в кіно, — що постріл у голову провокує моментальну смерть. Чикерюд встигає випустити ще одну кулеметну чергу, перш ніж помре. І вона відніме життя у Класа Граафа.