Альфред де Мюссе
Доля театру Альфреда де Мюссе була незвичайною. У наші дні ми вважаємо багато його п’єс шедеврами французького театру. Сучасні режисери з задоволенням відновлюють їхню постановку. Актори й актриси сперечаються за ролі у цих п’єсах. Критики порівнюють комедії Мюссе з комедіями Маріво[81], Арістофана й Шекспіра. І ми вважаємо, що вони мають рацію.
Зовсім інакше оцінювали автора його сучасники. Навіть сам Сент-Бев, людина з досить тонким смаком, особливо коли його не засліплювали пристрасті, писав про п’єсу «Не треба битися об заклад»: «У ній досить багато приємних місць, але мене вразили її хаотичність і відсутність здорового глузду. Образи запозичені з якогось вельми дивного світу: цей дядечко, який весь час читає проповіді, буркотун, який наприкінці напивається; або молодик, скоріше фат і грубіян, ніж люб’язний і дотепний; або досить розбещена дівиця, справжня модистка з вулиці Вів’єн, яку нам видають за Кларіссу…[82] І все це дуже хитко, непослідовно. Усіх їх взято з вигаданого світу або вони примарились автору, коли він був напідпитку під час веселої гулянки. Альфред де Мюссе — це примха пересиченої і вільнодумної епохи».
Дивно несправедлива суворість, втім легко пояснювана мотивами, які жодного відношення не мають до літератури. Мюссе спочатку зачарував, а потім став дратувати Сент-Бева і його друзів. Як пізніше Прусту, так і Альфреду де Мюссе погано прислужилися його надто щасливі дитинство і юність. Він походив з досить благополучної і освіченої сім’ї, був гарний, мав витончені манери, повинен був і справді подобатися жінкам, був близьким другом герцога Орлеанського[83], мав настільки великий поетичний талант, що міг за кілька днів написати таку поему, як «Мардош» або «Намуна». Цього було досить, щоб його жовчні побратими не могли спокійно ставитись до таких блискучих можливостей і даних. Коли перший учень у класі ще й гарний, наче херувим, йому не слід надто дивуватися з того, що він викликає чорну заздрість.
Альфред де Мюссе міг би, можливо, добитися, щоб йому простили його талант і чарівність, коли б він уклонявся модним у той час богам. Приєднання до якої-небудь літературної школи забезпечило б підтримку певної групи письменників. То був час, коли класики і романтики кидали один одному грізний виклик, коли Віктор Гюго очолив бунтарів, але бунтарів, дуже близьких до сильних світу цього, то був час, коли Сент-Бев панував у журнальній критиці. Мюссе, який дебютував романтичними «Іспанськими та італійськими повістями», цілком міг би стати прапороносцем у цьому прославленому воїнстві. Але ось що значно ускладнювало справу: він водночас почував себе і класиком, і романтиком. Подібно до всіх молодих письменників тієї епохи, він із захватом читав Шекспіра і Байрона, але захоплювався також Лафонтеном, Мольєром і Вольтером:
Мюссе, як сам визнавав, страждав хворобою віку, але це не заважало йому сміятися з цього. У своїй драматичній поемі «Вуста і чаша» він наслідував Байрона, творця «Чайльд-Гарольда» або «Манфреда», а його поеми «Мардош» і «Намуна» нагадують скоріше Байрона, творця «Дон-Жуана». Сам Байрон нещадно засудив би і жорстоко висміяв те ставлення до світу, яке дістало назву «байронізм». Послідовник Байрона, Мюссе байронізував, створюючи поему «Ролла», і шекспіризував, створюючи п’єсу «Лоренцаччо», але він же дерзнув написати «Листи Дюпюї і Котоне», які можна назвати «Листами до провінціала»[84] романтизму. Коротше, Мюссе був партизаном, а партизани завжди наражалися на більшу небезпеку, ніж солдати регулярної армії. Його епоха, пишномовна і бундючна, закидала письменникові його іронію. «Чудесний талант, але тільки для пародій», — із зневажливою зверхністю говорив про нього критик з табору романтиків Сент-Бев; а Ансело, академік і прибічник класицизму, відзначав: «Бідолаха Альфред — чарівний юнак і принадна світська людина, але, між нами кажучи, він ніколи не вмів і ніколи не навчиться писати вірші».
Найкумедніше у цій історії те, що вірші Сент-Бева у наші дні мало хто читає, а вірші Ансело і зовсім забуті, в той час як ми і наші діти знаємо напам’ять цілі поеми Мюссе. Час — найчесніший критик.
82
83