634 Хай із присяг тих, мовляв, гру собі роблять вітри!635 Він, було, й Стіксом підземним колись присягався Юноні,636 Тож потурає всім тим, хто з нього приклад бере.637 Вигода є від богів, а є вигода — віра хай буде, —638 На вікодавній олтар і узливаймо, й кадім!639 Не в безтурботті боги, не в солодкому сні пробувають, —640 От ви й по правді живіть: над усіма — божество.641 Ввірене вам — поверніть, договори вшановуйте чесно,642 Серця — обман, а руки — хай не забруднює кров.643 Маєте розум — жартуйте з дівчат: покарання не буде!644 Вірність ганебніша тут (як не дивуйсь!), ніж обман.645 Зваблюйте звабниць, бо це назагал — безбожне поріддя, —646 В сіті, призначені вам, хай потрапляють самі!647 Кажуть, в Єгипті колись дощів живодайних забракло —648 Дев'ять років підряд сонце палило поля.649 До Бусіріда прийшов тоді Трасій: "Юпітера, — мовив, —650 Може власкавить лише мужа захожого кров".651 "Що ж, — на те Бусірід, — будеш першим даром для нього, —652 Спраглій землі єгиптян воду, захожий, даси!"653 Так Фаларід, було, в міднім бикові засмажив Перілла:654 В череві твору свого смажився сам же творець.655 Та й по заслузі обом! Винахіднику смертної муки656 Звідати винахід свій — це справедливість сама.657 Тож віроломній нехай віроломством відміряно буде,658 Приклад лихий подала — цим же хай сплатить тобі.659 Важить немало й сльоза, розворушиш і кремінь сльозами,660 Зможеш — хай лиця твої вогкими будуть од сліз.661 А як не зможеш (не все ж, коли треба, сплакнути вдається) —662 В очі собі крадькома спробуй хлюпнути води.663 Що, проте, з лестощів тих, не присмачених ще й поцілунком?664 Не поцілує тебе — все-таки сам поцілуй!665 Може, пручатись почне, може, вилає ще, а насправді,666 Хоч і пручатись почне — хоче, щоб ти переміг.667 Тільки ж не грубо зривай з її ніжних губ поцілунки,668 Щоб не жалілась вона — от неотеса, мовляв!669 Хто ж поцілунок забрав, а віночка не смів їй забрати —670 Втратити вартий і те, що перепало йому.671 Після цілунку хіба ж то не крок до здійснення мрії?672 Кроку того не зробить — тупість, не цнота, повір!673 Кажеш, насильство? Хай так, але ж воно миле дівчатам:674 Що так їх вабить, на те начебто з примусу йдуть.675 Силою схилиш до втіх — усяка зрадіє тій силі;676 Навіть зухвалість ота — гарний даруночок їй.677 А не торкнешся, хоч міг, — удаватиме радість обличчям,678 Серцем до тебе, однак, — певен я, — чутиме жаль.679 Силою Фебу взяли, та й сестра її звідала силу, —680 Й не нарікали на тих, хто перемогу здобув.681 Річ усім знана, а все ж не зайве про те нагадати,682 Як із Гемонії муж взяв Лікомеда дочку.683 Вже пастухові-судді горезвісну дала нагороду684 Перша з-між трьох, що зійшлись побіля Іди богинь.685 Вже із далеких країв прибула до Пріама невіста —686 Впевнено в Трої самій грецька осіла жона.687 Вслід за ображеним мужем тоді поклялось усе військо688 Еллінів: біль одного спільною справою став.689 Сам же Ахілл (був би сором, якби то не з волі Фетіди!)690 Одягом довгим ховав стать чоловічу свою.691 Чим, Еакіде, ти руки зайняв? У мистецтві Паллади,692 Не у прядінні, шукай слави гучної собі!693 Що тобі кошики ті? До щита в тебе здатна лівиця,694 В правій, що нею вкладеш Гектора, — вовни клубок?695 Нум веретено одкинь, що намотує нитку марудну, —696 Списом тобі потрясать, що з Пеліонських гаїв.697 З Деїдамією в спальні одній випадково лишившись,698 Пристрасті не вгамував — сам себе видав Ахілл.699 Силою (вірити слід) була тут же подолана діва,700 Потай жадала й сама, щоб подолали її.701 "Не покидай!" — зупиняла Ахілла, що йти поривався,702 Вже ж бо не прядку в руці — грізне оружжя тримав.703 Де ж те насильство тепер? Чому так ласкаво вмовляєш,704 Деїдаміє, того, хто тебе силою взяв?