Мистецтво кохання

142     Й та тіснота, пам'ятай, тільки на руку тобі.
143 Далі вже гав не лови — до сусідки словечком озвися,
144     Можна спочатку пустим, тільки б розмова пішла:
145 От, чиї коні, спитай, вдаючи зацікавлення, й тут же
146     Саме за тих, що й вона, ти від душі вболівай.
147 А понесуть по арені богів урочистим походом —
148     Владній Венері тоді якнайгучніше плещи.
149 Може, пилинка якась, покружлявши, сусідці на груди
150     Сяде — ти пальцем чутким зняти її поспіши.
151 Хай і не сяде — зніми все одно: лови будь-який привід,
152     Тільки б засвідчити міг щиру турботу свою.
153 От їй поділ зіслизнув до землі (забруднитися може) —
154     Маєш нагоду: нагнись, щоб підхопити його.
155 Тут же тобі й нагорода за труд: нахилившись, побачиш
156     Ніжку, й за це вже ніяк дівчина не дорікне.
157 Іноді ще й озирнись, чи сусід, що сидить позад неї,
158     Їй у тендітне плече грубо коліном не вперсь.
159 Часто й дрібниця захоплює: не одному прислужилось,
160     Що подущинку м'яку впору і зручно підклав,
161 Що охолоджував помахом віяла милу сусідку,
162     Стільчика їй підставляв, щоб не втомилась нога.
163 Ось яку змогу дає тобі цирк домогтися кохання,
164     Як і арена дзвінка, вкрита кривавим піском.
165 Тут і для сина Венери не раз є гаряча робота:
166     Той, хто на рани дививсь, — рану під серцем відчув:
167 Кинеш слівце чи торкнешся руки, оголошення взявши,
168     А чи поб'єшся в заклад, хто переможе з бійців, —
169 Зойкнеш негадано й сам, як стріла тебе пройме летюча,
170     Був дотепер глядачем — жертвою станеш нараз.
171 Ну, а видовище те, що ним Цезар недавно втішав нас,—
172     Як у бою кораблі перські й афінські зійшлись?
173 В Римі тоді з-над обох побережжів зібралася молодь —
174     Цілий, здавалося, світ місто вмістити змогло.
175 Хто ж у такому гурті не зустріне своєї любові?
176     Ой, багатьох у ті дні мучив прибулець Амур!..
177 Нині, щоб світ підкорить, на край світу рушає наш Цезар:
178     Найнедосяжніший схід нашим тепер назвемо.
179 Парфе, покари чекай! Разом з Крассом полеглі, радійте:
180     Римських клейнодів ясних варвар уже не зганьбить!
181 Месник піднявсь, що вождем від дитинства ще заповідався,
182     Хлопець — війну вже веде, хоч не хлоп'яча то річ.
183 Скільки безсмертному літ, не дошукуйся, хто слабодухий:
184     Цезарям силу не вік — роду високість дає.
185 Хист неземний дозріває скоріше, ніж часу перебіг:
186     Млява років течія — не перешкода йому.
187 Хижих двох зміїв тірінфський герой задушив немовлям ще,
188     Хоч у колисці, а все ж — гідний Юпітера був.
189 Вакх іще й нині юнак, а яким же він був тоді юним,
190     Як переможений край — Індію — тирсом жахав!
191 Мужність, опіка отця воювать тобі, хлопче, поможе
192     Й ворога перемогти — мудрість, опіка отця.
193 Славним початком таким не применшиш великого ймення,
194     Перший з-між хлопців тепер, далі — з-між сивих мужів.
195 Є ще брати в тебе — кривду братів поспіши відомстити,
196     Батько є — стань же твердим захисником його прав!
197 Зброю подав тобі батько вітчизни, твій батько, а ворог
198     Батьком набуте майно хоче собі загребти.
199 Праведна зброя твоя, а в напасника стріли злочинні,
200     Правда, пошана богів — ось де знамено твоє.
201 Силою права подоланий парф; хай подоланий буде
202     Й списом, щоб східні скарби вождь мій для Риму здобув.
203 Благословіте ж похід, батьку Марсе і Цезарю-батьку:
204     Богом один із вас є, другий — ним буде в свій час.
205 Я перемогу віщую тобі, оспівать обіцяю,
206     Скільки снаги та чуття, гучно, звитяжцю, тебе.
207 Будеш загони вести й підбадьорювать їх моїм словом,
208     Тільки б ти серцем своїм слово оте прихистив!
209 Спини парф'ян-втікачів, груди римлян оспівувать буду
210     Й стріли, що мече їх парф, коней звернувши назад.
211 Ти утікаєш, щоб перемогти, але що ж залишаєш