424 Потім пригорне тебе, далі попросить: "Купи!"425 "Цей подарунок, — додасть, — мені милим буде надовго:426 Що лиш у мріях було, нині саме йде до рук!"427 "Грошей, — замнешся, — з собою не взяв я…" — попросять розписку,428 І дорікнеш сам собі: "Нащо я вчився писать!"429 Що, коли день уродин, аби тільки приймати дарунки,430 Двічі й тричі на рік буде вона святкувать?431 Ще ж і поплаче не раз: десь кульчик, мовляв, загубився —432 Шкода велика, бо він з каменем був дорогим.433 Часто ще просить: "Позич". Позичиш — уже не поверне,434 Отже, на втрати чекай, а про подяку забудь!435 Хай би я був стоязикий, стоустий — усе ж не зумів би436 Викласти тут до кінця кляте мистецтво блудниць.437 Віск на табличці гладкій для початку хай брід тобі вкаже,438 Воскові спершу довір, що на душі залягло.439 З лестощів різних почни, з тих слів, що коханцям віддавна440 Знані, й слізних благань, хто б ти не був, не жалій!441 Випросив Гектора, сина, Пріам — ублагавши Ахілла;442 М'якне й розгніваний бог, чуючи просьбу палку,443 Про обіцянки тоді не забудь: обіцянка — не шкодить,444 Нею ж усякого ти можеш зробить багачем.445 Той, хто повірив хоч раз, не покине надії, богині:446 Хоч і брехлива, та все ж годі без неї прожить.447 От подарунок даси, а тебе — ще й покинути можуть,448 Бо ж домоглася свого, втрата вже їй не страшна.449 А не даси — їй надія шептатиме: "Ще ж подарує…"450 Так рільника з дня на день дурить безплідна рілля.451 Так і завзятий у кості гравець, аби лиш не програти,452 Все програє, а рука тягнеться знову до гри.453 Перша турбота твоя — поєднатися без подарунку:454 Щоб не даватись дарма — буде твоєю всякчас.455 От і пошли їй листа, що в мереживі слів найніжніших, —456 Перший він слід прокладе, настрій розвідає там.457 Таж підманув колись лист — на яблуці напис — Кідіппу:458 Лиш прочитала його — тут же піймалась у сіть.459 Нум до науки, о римське юнацтво! Й не тільки для того,460 Щоб за підсудних тремких гарно стояти в суді:461 Як простолюддя, хмурного суддю і сенат щонайвищий —462 Схилиш ти й дівчину так словом ученим своїм.463 Не похваляйся, проте. Не спіши з красномовством до часу,464 В мову свою навмання пишних речей не вплітай.465 Хто б то, крім дурня хіба, до дівчини вчено звертався?466 Скільки разів через лист діло все йшло нанівець!467 Так, як говориш, пиши, щоб довіра була, та ласкаво —468 Начеб ти бесіду вів, начеб у вічі дививсь.469 Раптом не прийме листа, відішле його, не прочитавши, —470 Ще прочитає колись, кроку назад не роби.471 З часом же бик до ярма, до повільного плуга звикає,472 З часом кориться вузді ще не об'їжджений кінь.473 Перстень, залізне кільце од постійного тоншає вжитку,474 Сам же окрайцем стає, краючи землю, леміш.475 Камінь, хоч він і твердий, вода, хоч яка вона плинна, —476 Брилу камінну, проте, сточує плинна вода.477 Ти й Пенелопу саму — постарайся лишень — переможеш,478 Трою, за рік чи за два, — візьмеш ти, візьмеш-таки!479 А прочитавши, одвіту не дасть — до одвіту не силуй:480 Тільки б читала твої сповнені ласки слова.481 Що прочитає, на те як не нині, то завтра відпише:482 З часом, по крокові крок, стане близькою тобі.483 Спершу — чого не бува? — ти гіркого листа прочитаєш:484 Марні зусилля, мовляв; більше, прошу, не турбуй.485 Просить, а думає так: "Налягатиме ще — поступлюся".486 Тож осягнеш ти свого, лиш наполегливий будь.487 Може, на лектиці кралю твою, що лягла собі навзнак,488 Слуги нестимуть; її — мов ненароком зустрінь,489 Слово до неї промов, та не прямо кажи — манівцями:490 Так ти в оману введеш вухо злобливе чиєсь.491 Може, сама на прогулянку вийде під портик розлогий —492 З нею дозвілля й своє не забувай розділить.493 То трохи спереду йди, то, відставши, — дещо позаду;