Частина 13. Використання шпигунiв
Сунь-дзи сказав:
— Загалом, щоб мобілізувати армію на 100 тисяч душ і вирушити на 1000 лі, щоденні витрати людей і видатки скарбниці cягатимуть 1000 золотих. Удома й за кордоном буде чимало чвар та гармидеру, і солдати виснажаться в дорозі. Сімсот тисяч сімей не зможуть виконувати своєї повсякденної роботи. Дві розсварені армії можуть воювати лише заради одного дня перемоги. Проте, якщо ти надто скупий на посади та нагороди для шпигунів і залишаєшся необізнаним щодо становища ворога, то це за межею людяності, й тобі не вдасться бути генералом для людей, не вийде радникувати у правителя й не складеться опанувати тріумфом. З огляду на це блискучий керівник є метким генералом, який під час воєнних кампаній забезпечить війську звитягу. Його успіх вищий за успіхи пересічних людей, оскільки генерал знає все наперед. Це знання не можна отримати ні від духів і богів, ні через порівняння зі схожими ситуаціями минулого, ні через астрологічні розрахунки. Його мають здобувати від людей, що знають про ворожі справи. Існує п’ять шляхів використання шпигунів. Бувають місцеві інформатори, внутрішні вивідачі, обернені або ж перевербовані підосланці, шпиги, які мають померти, і ті, які мусять жити. Якщо одночасно використовувати представників цих п’ятьох типів, то складність стратегічних замислів осягнути буде зась. Тому шпигунські методи називають магічними й чарівними, і вони є найціннішим скарбом і зброєю правителя. Місцевих інформаторів вербують зі звичайних тубільців. Внутрішніх шпигунів вербують серед чужих посадовців. Тих, що були заслані, перевербовують і роблять їх оберненими. Підслухачів-підглядачів, які мають померти, використовують для поширення неправдивої інформації серед ворожих шпигів. А ті, що повинні жити, приносять інформацію додому. Тому у війську ніхто не може бути ближчим до командування за шпигунів. Нікого не можна нагороджувати щедріше, ніж їх. Від них нема нічого прихованого. Тільки надзвичайно мудрі й розважливі використовують підосланців. Лише гуманні та щедрі знають, як їх залучати. Тільки найпроникливішим відомо, як вилучити правду зі шпигунських донесень. Такими є магія й витонченість шпигунства, і немає місця, де цього не використовують. Якщо розвідувальну інформацію оприлюднили ще до її донесення й застосування, тоді вивідачів, що були з нею обізнані, і всіх, хто з ними контактував, треба скарати на горло. Загалом, існують армії, на які ти хочеш напасти, є міста, що їх волієш завоювати, є люди, яких ти прагнеш убити. Тоді передусім треба дістати інформацію про коменданта міста, його помічників, ключових офіцерів із комунікацій, його охорону та прислугу. Ми мусимо старанно шукати таємних агентів з-поміж шпигів ворога, а знайшовши, залучати їх, звабивши хабарами й подарунками, навчивши наших метод і відпустивши. У такий спосіб матимеш оберненого шпигуна й задіюватимеш його. З його допомогою можна завербувати тубільних інформаторів і внутрішніх вивідачів, щоб працювати з ними. Тоді ти дістанеш нагоду опиратися на шпигунів, які мусять померти, поширюючи через них неправдиву інформацію у ворожих лавах. Як наслідок, підосланці, що мають залишитися живими, повернуться вчасно з інформацією. Керівник повинен осягнути, який мати зиск із п’ятьох перелічених типів. Проте знання про ключову інформацію зі стану ворога нам постачають обернені агенти. А тому саме їх винагороджуй якнайщедріше!