Тоді Сунь-дзи послав гінця доповісти вану: «Військо вже приведене до ладу. Ван може спуститися для особистої інспекції. Яким чином правитель не побажав би використати його, військо піде у вогонь і воду». Однак правитель несподівано виявився незадоволеним. Він сказав: «Я знаю, що ви чудово керуєте армією. Навіть якщо завдяки цьому я стану правителем над правителями, я не бажаю досягати мети такою ціною. Полководцю, будь ласка, розпустіть армію і повертайтеся до себе. Я не бажаю продовжувати!». Сунь-дзи відповів: «Ваша величність любить лиш слова, але не може осягнути їхнього сенсу».
Щойно ми прочитали красиву криваву історію. Відклавши вбік етичну частину оповідання, спробуємо розібратися, що ж важливе в цій історії. Тож виділимо кілька важливих елементів:
①Сунь-дзи вибрав на відповідальні позиції улюблених наложниць вана.
②Наложниці отримали всі необхідні інструкції в цій змодельованій ситуації.
③Після того, як було створено ситуацію наднапруги («показове покарання двох дівчат»), наложниці були готові «піти в вогонь і воду». Тобто вони були готові до подолання будь-яких меж для досягнення мети.
④Сунь-дзи «допоміг» дівчатам відчути персональну відповідальність за результат. Він допоміг їм зрозуміти, що їхнє особисте виживання і виживання всієї групи залежить від кожної з них. Вони відчули себе єдиним цілим. У своїй книзі Сунь-дзи сказав: «Принцип керування великою армією — той самий, що й кількома вояками. Наказувати великій армії — те саме, що й кільком воякам, це питання організації комунікацій. Що допомагає солдатам з різних частин війська могти протистояти ворогові? (Сунь-дзи, частина 5).
У битві з левами вовки мають страшні можливості. Із сильним бажанням виграти, без страху програти вони твердо тримаються мети, виснажуючи левів у будь-який можливий спосіб.
Виконавчий директор компанії Procter & Gamble Алан Лафлі говорить про схожу ситуацію в сучасних умовах: «Згадайте ситуацію, коли ніхто не знав що робити, ви прийшли з рішенням, а люди навіть не думали, що ви можете прийти з ним. Або ви створили щось, а люди думають, що це не могло бути створеним... коли це стається в нашій компанії, це ніколи не відбувається зусиллями однієї людини. Це завжди група. Зібрати всіх в одному човні, гребти разом в одному напрямку — це справді велика радість, особливо коли ви виграєте».
Ері Грейтенс говорить, що майже всі чоловіки, які пішли служити в лави «морських котиків», мають одну спільну рису: «Чоловіки, які здавалися неймовірно слабкими на початку тренування — блювали на перегонах, не могли підтягнутися — витримали до кінця. Деякі чоловіки, які боялися, часом аж до дрижаків, також витримали. Усі, хто вижив, мали одну спільну рису. Перед лицем найбільшого випробування у їхньому житті вони здатні були вийти за межі власного болю, забути про власний страх і запитати: «Чим я можу помогти хлопцеві, який поруч зі мною?» Крім хоробрості та фізичної сили, вони вміли думати про інших, присвячувати себе вищій меті.
Кидай своїх солдатів у місце, де немає виходу, тоді навіть смерть не змусить їх відступити. Коли вояки не бояться померти, вони докладуть максимальних зусиль, щоб вистояти. Коли воїни в дуже небезпечному місці — вони втрачають почуття страху. А коли нікуди втікати, їхній бойовий дух твердий. Якщо ви проникли глибоко у неприязний терен, то маєте триматися купи. Якщо немає іншого виходу, воїни безстрашно б’ються, а отже, без настанов і повчань будуть пильні й без нагадувань зроблять якнайкраще. Без примусу вони будуть згуртованими. Без наказів — довіряться тобі й ітимуть за тобою (Сунь-дзи, частина, 11).
Той, хто знається на веденні війни, може вести всю армію, наче одну особу. Він позбавляє воїнів вибору (Сунь-дзи, частина 11).
Коли генерал дає бойове завдання, то ніби підводить своїх людей до драбини, змушує їх високо піднятися, а драбину забирає, щоб відрізати шляхи відступу (Сунь-дзи, частина 11).
У місцевості смерті належить показати готовність битися до скону. Тож психологічне налаштування воїнів має бути таким, щоб вони оборонялися, коли їх оточили. Якщо ж їм немає іншого виходу — вони змагаються до загину. У надзвичайно складних ситуаціях солдати неухильно виконують накази (Сунь-дзи, частина 11).