Кидай своїх у небезпечну місцевість — і вони виживуть. Розмісти їх у місцевості смерті — і вони житимуть. Скеруй підлеглих у небезпеку — і вони обернуть поразку на перемогу (Сунь-дзи, частина 11).
Як бачимо, сценарій Сунь-дзи визначав реалізацію мистецтва війни у модельній ситуації, до якої були залучені значимі для правителя (вана) люди — наложниці. Їхня безглузда смерть викликала небажання Уського вана працювати з Сунь-дзи. Але для Сунь-дзи війна —справа надзвичайної ваги для держави, справа, що визначає життя і смерть, її необхідно вивчати, неабияк пильнуючи (Сунь-дзи, частина 1).
Ван не зміг осягнути очевидну для Сунь-дзи істину. Він не зрозумів, що велика мета досягається саме в такий спосіб — неймовірної напруги і подолання обмежень.
Мета будь-якого виживання визначається надзусиллями учасників процесу, єдиною динамічною стратегічною роботою (за Хіроукі Ітамі). Організація повинна перенапружитися для досягнення того, що для компанії є сферою винятково життєвих інтересів (культивування перебування в стані постійної війни — перенапруги або сенсу невідкладності, за Коттером).
Велика мета потребує крайніх заходів. А напруга (за Г. Хемелом і К. Прахаладом) визначається як невідповідність між ресурсами компанії — у цьому випадку невмінням і небажанням наложниць виконувати завдання (муштра Сунь-дзи). Дивіться на людей в крайнощах, як говорив один із членів IDEO, тобто — шукайте на межі людського досвіду. Щоб бути інноваційним, потрібно шукати (а не уникати) і вирішувати аномалії, які завжди є межовими у сприйнятті. Креативність найбільш продуктивна тоді, коли вона обмежена.
В’єтнамський воєначальник, один з архітекторів перемоги В’єтнаму у в’єтнамо-американській війні, Во Нгуєн Гяп говорив: «Одне з основних, якщо не взагалі основне правило в’єтнамської військової науки, полягає в тому, що на війні ти маєш виграти, і до того ж виграти безумовно. Потрібно бути повним рішучості. Водночас потрібно знати, як виграти. Це вимагає рішень, героїзму, творчості. І це є креативною енергією армії і мас, що відповідальні за розвиток методів боротьби, для забезпечення певної перемоги».
У 168 році до нашої ери, коли селевкідський цар Антіохій пішов походом на Єгипет, Римська республіка послала Гая Попілія Лената тільки з одним помічником для вирішення ситуації. Під час перемовин Ленат накреслив коло навколо Антіохія, оголосивши, що якщо Антіохій вийде з кола, не відмовившись від нападу на Єгипет, то це означатиме, що Антіохій перебуває у стані війни із Римом. Антіохій відмовився від своїх намірів.
Отож якщо ми хочемо нападати на недруга, він не має вибору, окрім як зважитися на бій, навіть перебуваючи під захистом високих мурованих огорож і глибоких ровів; бо ж ми вдаряємо в місце, яке він має рятувати. Коли ж ми не бажаємо битися, недруг не зможе розпочати атаки проти нас, навіть якщо боронимо не більше, ніж намальовану лінію, ми змусимо змінити напрям його нападу (Сунь-дзи, частина 6).
Намальована лінія в обох прикладах (давньоримському і давньокитайському) — креативна декларація рішучості і розуміння своєї переваги. Відсутність ресурсів у Гая Попілія Лената дала можливість з мінімумом зусиль творчо вирішити військово-стратегічну проблему, проблему життя і смерті. Креативність любить обмеження. Творчість — не просто незагнуздані, некеровані прояви креативної енергії. Творчість повинна мати структуру, і якщо глянути глибше, то можна побачити, що деякі з форм мистецтва — хайку, сонати, релігійні картини — переповнені обмеженнями. Вони красиві тому, що креативність перемагає правила... Креативність процвітає найкраще там, де вона обмежена.
У науці, згідно з Томасом Куном («Структура наукових революцій»), успішніші ті вчені, які намагаються віднайти і вирішити аномалії, ніж ті, що уникають їх. Це призводить до зміни наукових парадигм.
«Необхідність — це насправді мати всієї креативності, і ми — живий приклад цього», — говорить Томас Кун. Намагаючись привабити гостей до готелю, Хо Квон Пін надихнувся ідеєю побудувати вілли з басейнами, а не просто кімнати. Ця ж думка наштовхнула його створити одну з головних принад готелю Banyan Tree — готельне спа. Хо Квон Пін зізнався, що без початкової проблеми вони б не змусили себе побудувати готель, відмінний від інших: «Я завжди вірив, що інколи саме у вирішенні проблем народжуються великі ідеї. Напасті — непогана річ! Ось чому з’явився Banyan Tree — бо ми не мали пляжу».
Ми, керівники, повинні протистояти природній звичці уникати або ж мінімізувати ризики... якщо ти хочеш бути оригінальним, ти повинен прийняти невизначеність.