На війні, я чув, інколи навіть безглуздий пóквап приводить до швидкої перемоги, але я ще ніколи не бачив ознак майстерності й переможності в довгій кампанії. Не було ще країни, яка б виграла від тривалої війни. Отже, якщо ти не цілком усвідомлюєш шкоду від використання армії, то й не осягнеш, як повернути її собі на користь.
Той, хто знає, як використовувати військо, не мобілізуватиме солдатів більше одного разу і не завозитиме харчі декілька разів. Він візьме військове знаряддя зі своєї країни й реквізує провізію у ворогів. Тоді провіанту воякам вистачатиме.
Постачання армії на далекі відстані виснажує державу та збіднює людей. У місці, близькому до таборування вояків, ціни на товари зростають. Де крам дорогий, там простий люд зубожіє, і щойно ти виснажиш його статки, змушений будеш збільшити місцеві збори для армійських потреб.
Якщо сили війська вичерпано й багатство держави закінчилося, родини в країні також зубожіють. Унаслідок війни прибутки простих громадян знизяться на сімдесят відсотків, державна скарбниця зазнає втрат від зламаних колісниць, знесилених коней, запотребованих і зужитих обладунків, шоломів, стріл і луків-самострілів, галябард і щитів, списів, великих заслонів для облоги, надірваних тяглових биків і заїжджених важких возів; і це сягне шістдесятьох відсотків державних резервів.
Тому найліпший командир зробить усе від нього залежне, аби прогодувати свою армію з ворожої землі. Одна міра спожитого чужого харчу дорівнює двадцятьом своїм; використати одну паку фуражу супротивника — те саме, що двадцять своїх.
Щоб убивати ворога, потрібно розбудити почуття гніву в своїх людей; аби змусити солдатів захоплювати ворожі багатства, треба розподіляти серед них здобич. Тому в колісничному протистоянні варто нагородити того, хто першим захопив 10 колісниць, і змінити мáйви й корогви недруга на свої. Змішуй чужинські колісниці зі своїми й відсилай їх назад на бойовище; із захопленими в полон вояками поводься добре, щоби потім їх використати. Це означає — примножувати власну силу в перебігу здобуття перемог.
Найважливіше на війні — швидка звитяга, а не затяжні кампанії. Тому командир, який розуміє, як використовувати військо, має владу над людським життям і стоїть на варті безпеки в державі.
Частина 3. Планування атаки
Сунь-дзи сказав:
— Мистецтво війни полягає в тому, щоб загарбати чужу державу неушкодженою; зруйнувати ворожу країну — гірший сценарій. Ліпше — захопити протиборчу армію цілою-цілісінькою, гірше — знищити військо ворога. Ліпше полонити супротивну дивізію, ніж сплюндрувати її. Годилося б захопити ворожий курінь, а не громити його на друзки. Варто заволодіти ворожим загоном у повній цілості. Розтрощити загін — найгірша справа. А от узяти ворожу обслугу незайманою під своє управління — дуже добре. І, відповідно, вбивати ту обслугу — неправильно. Той, хто здобув сто перемог у ста поєдинках — не герой; геройство — підкорити антагоністське військо взагалі без боротьби.
І тому неперевершена військова стратегія — зруйнувати плани й стратегії супротивника, дещо слабша — атакувати ворожі союзи та сув’язі; ще гірша — нападати на армію ворога; і найгірша — кидатися на укріплені мурами міста.
Удавайся до штурму міст-укріплень тільки тоді, коли не маєш іншого вибору. Якщо збудувати щити для облоги, так звані мантелéти, і зробити панцеровані вози та зібрати все військове спорядження і зброю — піде три місяці, а насипати земляні вали — додай ще три. Відтак командувач війська не зможе контролювати своїх емоцій, він пошле вояків, як мурашок, на ворожі мури, втратить третину душ свого вояцтва і вже не здужає захопити місто. От одна з бід, що трапляються при веденні облоги.
З огляду на це досвідчений воєначальник підкорює супротивне військо без бою, бере муровані міські фортеці, не атакуючи, завойовує ворожу державу без затяжної війни. І тому його перемога беззаперечна у світі. І тому його армія — невиснажна, а його звитяги — абсолютні. У цьому полягає мистецтво нападу за допомогою стратегії.
Отож принципи використання військ полягають у наступному. Якщо твоїх сил удесятеро більше, оточи ворога. Якщо твоя міць уп’ятеро переважає супротивну, нападай. Маєш подвійну перевагу — вдайся до поділу протиборчого війська. Якщо в тебе й ворога однаково моці, бийся з ним; якщо твоїх бійців менше — уникай битви. Якщо тобі бракує сил, щоб зрівнятися з антагоністом, — утікай. Отож якщо слабка армія надто вперта, її захопить численніше військо.
Воєначальник — це опертя держави. Якщо це опертя мислить про все належним чином, держава неодмінно буде сильною; якщо ж воєначальник немислéнний, тоді й держава неминуче слабуватиме.