Є два способи, якими правитель може завдати шкоди своїй армії: наказати йти вперед, не усвідомлюючи, що йти вперед вона не може, або наказати відступати, не розуміючи, що військо не готове до відступу. Це називають «сплутати армію».
Якщо імператор втручається в керування бійцями, не знаючись на принципах командування, це збентежує старши´ну та вояків.
Якщо імператор, не вивчивши воєнної стратегії, береться до військових призначень, солдати зневірюються.
Щойно армія стає збентеженою, а імператор утрачає довіру своїх людей, чекай агресії від сусідніх правителів. Це означає, як мовиться, посіяти безлад у власних лавах і приректи себе на поразку.
Тому маємо п’ять чинників, аби передбачити, хто здобуде перемогу:
генерал, який знає, коли битися, а коли — ні;
генерал, що знає більше різних способів використання війська;
армія, в якій старшини й підлеглі об’єднані єдиною метою;
армія, що виставляє цілком підготовлених вояків проти непідготовлених;
військо, генерал якого кваліфікований, а імператор — не втручається.
Отже, ці п’ять чинників і є шляхом до перемоги.
Тому сказано: той, хто знає ворога й себе, ніколи не програє війни; той, хто не знає ворога, але знає себе, інколи виграє, а інколи програє; той, хто не знає ні себе, ні ворога, програє кожну баталію.
Частина 4. Стратегiчнi позицiї
Сунь-дзи сказав:
— За давніх часів досвідчений у січі передусім робив непереможним себе і лише після цього очікував нагоди, коли можна перемогти супротивника. Непереможність залежить від тебе, вразливість ворога — від нього. Тому особа, що має бойовий досвід, здатна зробити себе нездоланною, але не може гарантовано змусити ворога бути подоланим.
Отож і сказано: можна передбачити перемогу, але передбачення її не гарантує. У становищі, коли не можеш виграти, — захищайся, якщо хочеш виграти — мусиш нападати. Якщо не маєш досить солдатів — боронися, а якщо маєш — атакуй. Той, хто вправний у захисті, наче ховає себе глибоко під землею, а хто меткий у нападі, немов уражає з висоти. Тому він здатен і себе відстояти, і здобути цілковиту перемогу. Передбачити її, керуючись розумінням пересічних людей, — це не найвища досконалість. Перемога, яку можуть зрозуміти пересічні люди, не є досконалою перемогою. Здатність піднімати осінній пух не може бути ознакою великої сили; спроможність бачити сонце і місяць не є ознакою проникливого зору; здатність чути грім не є ознакою доброго слуху.
У давнину казали, що людина, майстерна в герці, долає того, кого легко здолати. Тому тріумфи здатної змагатися людини не мають слави відважних і мудрих. Її перемоги в протистояннях бездоганні. Бездоганність означає, що успішний боєць діє там, де звитяга певна, й завойовує ворога, що вже програв.
Через те майстер бою обирає позицію, де поразка неможлива, й не марнує свого шансу взяти гору над супостатом. А отже, успішна армія вступає в бій тільки після того, як забезпечить собі умови для тріумфу, а подужане військо шукає перемоги лише по тому, як вступило в сутичку.
Знавець воєнного мистецтва розбудовує Шлях-Дао й ретельно пильнує військових регулювань: тому він і здатен розуміти, де буде виграш, а де — поразка.
Умови мистецтва війни такі: перша — розрахунки; друга — обсяг ресурсів; третя — кількість солдатів; четверта — баланс сил; і п’ята — можливість перемогти. Розрахунки висновують з терену, обсяг ресурсів — з розрахунків, кількість солдатів — з обсягу ресурсів, баланс сил — з кількості солдатів, а можливість перемогти ґрунтується на балансі сил.
Тому нездоланну армію можна порівняти з протиставленням ста мір ваги та однієї, а подолане військо — це як одній мірі ваги переважити сто. Вдалим є позиціонування, коли тріумфальне військо, спрямовуючи своїх бійців на баталію, може уподібнитися гірському потоку, що розірвав греблю й падає з великої висоти.
Частина 5. Сила
Сунь-дзи сказав:
— Принцип керування великою армією — той самий, що й кількома вояками. Наказувати великій армії — те саме, що й кільком воякам, це питання організації комунікацій. Що допомагає солдатам з різних частин війська могти протистояти ворогові? Прямі й непрямі стратегії. Армія атакує супротивника подібно до каменюки, що трощить яйце; у цьому полягає принцип використання сильного для нападу на слабке.