Частина 9. Просування армiї
Сунь-дзи сказав:
— Загалом правила мобілізації війська такі: розміщуючи армію, оцінюй ворога; переходячи гори, тримайся долини; розташовуй військо на добре освітленій сонцем височині. Не бери окупованої супротивником висоти штурмом. Це принципи використовування вояків у горах. Перш ніж переправлятися через річку, армію треба розмістити трохи віддалік від води; коли через річку переправляється ворог, не нападай на нього у воді, спершу дозволь половині армії вийти на берег, і лише тоді чини напад — це буде твоєю перевагою! Хочеш вступити в бій із ворогом — не роби цього біля води. Розташовуй свою військову силу на узвишші, на осонні, не став її нижче від ворожої за течією. Це — шлях використовувати військо біля води.
Проходиш крізь болота й трясовини — роби це швидко й не блукай; якщо зіткнешся з ворогом у болотах і трясовинах, ти повинен стати біля очеретів спиною до лісу — це правило для ведення бою за таких умов. На рівнині розміщуй армію на пласкому ґрунті, щоб полегшити пересування, так, щоб переважна частина вояцтва була під узвишшям. Попереду — низини, а позаду — височінь. Це — правила використовування війська на рівнині. Опираючись на ці чотири способи розташовувати армію, Жовтий Імператор знищив чотирьох імператорів. Загалом військовики віддають перевагу узвишшям над низинами; сонячним і яскравим місцям над темними й затіненими. А стають табором у місцях, багатих на провіант, з достатніми запасами води. Тому мовлено, що військо, яке не піддається хворобам, обов’язково виграє. У гористій місцевості його треба ставити проти сонця, щоб з правого боку й позаду була височина. У такий спосіб армія може використати переваги землі. Якщо зверху за водою дощило й потоки — великі, то з переправою через річку доведеться зачекати, поки вода спаде. Загалом у різних місцевостях існують: природні прірви, природні криниці, природні в’язниці, місця з будяками й колючками, природні пастки та межигір’я. Ти зобов’язаний негайно покинути ці зáкутні і не підходити до них.
Нам належить бути далеко від цих місць, а ворога треба змушувати до них наближатися. Ми маємо стояти до них обличчям, а протиборець під нашим тиском — спиною до них. На армію на її шляху чатують усілякі небезпеки, як-от заплави, ділянки, порослі очеретом, залісені гори та хащі. Проходячи через них, вам конче потрібно їх оглядати — регулярно і з неабиякою пильністю. Адже саме там можуть чаїтися супротивні шпигуни.
Якщо ворог наблизився, але не вдається ні до яких дій, то він покладається на знання про ці загрозливі нетрі; коли недруг далеко, то він провокує мене до герцю — хоче, аби я просунувся вперед.
Те, що супостат став табором на пласкому ґрунті, означає, що він володіє тут перевагами.
Гілля й листя в лісі рухаються — ознака того, що ворог підходить.
Багато перепон у траві — неприятель намагається нас заплутати.
Пташки раптом злітають — засідка.
Звірі налякано розбігаються — очікуй на раптову атаку.
Пилюка зненацька здійнялася вгору — їдуть колісниці.
Кушпела стелиться низько й широко — йде піхота.
Курява підіймається в різних місцях — супротивник збирає хмиз.
Пилюка то зноситься, то опускається в різних місцях — ворог отаборюється.
Якщо ворожі слова покірні та смиренні, а військові приготування посилюються, ворог лаштується напасти.
Коли супостат послуговується зухвалими та грубими словами й удає, що нападатиме, — він ладнається відступити.
Бачите легкі колісниці, що шикуються в русі на флангах війська, знайте — неприятель формує бойовий порядок.