Закритою і що він раз у раз дістає і вивчає ті старі рапорти, але ні до
чого він не дійде. Гадаю, ми з вами обидва це розуміємо.
Можна мені завершити це Висловленням Занепокоєння?
У якомусь із тих серіалів (а також, здається, в одній із книг Вомбо, хоча
це міг бути і Джеймс Паттерсон[34]) після бучної вечірки з повітряними
кульками і випивкою йде фінальна сцена. Детектив повертається додому і
розуміє, що без Значка і Пістолета його життя втратило сенс. І це я
цілком можу зрозуміти. Якщо подумати, що може бути сумнішим за Старого
Лицаря Пенсіонера? Як там не було, але той Детектив кінець-кінцем
стріляється (зі свого Службового Револьвера). Я подивився в Інтернеті й
переконався, що такого роду випадки не просто вигадки. Таке насправді
трапляється!
Серед відставних поліцейських надзвичайно високий рівень самогубств!
У більшості випадків копи, що вчиняють цю печальну дію, не мають близьких
членів сім’ї, які могли б помітити Тривожні Ознаки. Багато хто з таких
копів, як от і ви, розлучені. У багатьох уже дорослі діти, які живуть
далеко від рідного дому. Я гадаю, ви зовсім самотній у вашому будинку на
Харпер-ровд, Детективе Ходжес, і мене це непокоїть. Хіба це життя тепер у
вас, коли «мисливський азарт» уже позаду? Чи багато ви дивитеся
телевізор? Мабуть. Чи більше ви стали пити? Ймовірно. Чи повільніше
минають години, бо ваше життя стало тепер таким порожнім? Чи страждаєте
ви від безсоння? Бороньбо, я сподіваюся, що ні.
Але я побоююся, що всяке може бути.
Вам, мабуть, варто знайти собі Хобі, щоб ви могли думати про щось, окрім
як про «того, який вислизнув», і як вам ніколи мене не впіймати. Погано
було б, якби ви почали думати, що вся ваша кар’єра була згаяним часом, тому що парубок, який убив усіх тих Невинних Людей, «прослизнув вам крізь
пальці».
Я не хотів би, щоб ви почали думати про свій пістолет.
Але ж ви дійсно думаєте про нього, хіба не так?
Я хотів би завершити однією фінальною думкою «того, який вислизнув». Ця
думка є такою:
ХЕР З ТОБОЮ, НЕВДАХО.
Просто жартую!
Щиро, щиро ваш,
МЕРСЕДЕС-КІЛЕР.#
Під цим ще один смайлик. А під ним:
#PS! Вибачаюся щодо місіс Трелоні, але коли ви передаватимете цього листа
Детективу Гантлі, скажіть йому, щоб не завдавав собі клопоту, переглядаючи будь-які фотографії, які, як я певен, поліція зняла на її
похороні. Я там був, але тільки у власній уяві. (Уява в мене дуже
потужна.)
PPS: Бажаєте зв’язатися зі мною? Дати мені свою «відповідь»? Спробуйте
зробити це «Під Блакитною Парасолькою Деббі». Я навіть уже приготував там
для вас ім’я користувача: «kermitfrog19». Я можу і не відповісти, але
«агов, хтозна».
PPPS: Сподіваюсь, цей лист вас підбадьорив!#
4
Ходжес сидить, де сидів, дві хвилини, чотири хвилини, шість, вісім.
Абсолютно бездвижно. Він тримає в руці лист, дивлячись на репродукцію
Ендрю Ваєта[35] на стіні. Нарешті він кладе аркуші на столик поряд зі
своїм кріслом і бере конверт. Поштовий штемпель тутешній, міський, що
його не дивує. Відправник хоче, аби Ходжес знав, що він поряд. Це додає
глуму. Як сказав би сам його відправник…
Це частина забави!
Нові хімікати і технології комп’ютерного сканування можуть витягти з
паперу чудові відбитки пальців, але Ходжес розуміє, що, якщо він
передасть цей лист криміналістам, жодних відбитків на ньому вони не
знайдуть, окрім його власних. Цей парубок божевільний, але його
самооцінка — кмітливий крутій — абсолютно коректна. Тільки він написав не
крутій, а крутий, і написав так двічі. Також…
Хвилиночку, хвилиночку.
Ходжес підводиться, іде з листом у руці до вікна і дивиться на Харпер-
ровд. Дівчинка Гаррісів катається на своєму мопеді. Насправді вона
занадто юна, щоб володіти такою річчю, і не має значення, що в такому
випадку дозволяє закон, але вона принаймні в шоломі. Проторохтів фургон
Містера Смаколика; у теплу погоду він опрацьовує східний район міста від
часу закінчення занять у школі аж до смерку. Вулицею котиться якийсь
мініатюрний чорний легковик. Сивіюче волосся жінки за його кермом забране
в бігуді. А чи то жінка? То міг бути й чоловік у перуці й сукні. Бігуді
могли бути ідеальною деталлю для створення образу, хіба не так?
Саме це він і хоче, щоби ти думав.
Але ні. Не зовсім.
Не саме це. А щоб ти думав таким чином, хоче цей самоназваний Мерседес-
Кілер (утім, він правий, то газети і телебачення присвоїли йому таке
ім’я).
Це морозивник!
Ні, це одягнений, як жінка, чоловік у мініатюрному легковику!