доволі високий розумовий рівень. Може, літературний стиль Містера
Мерседеса й не належить до найвищого ґатунку, але його письмо набагато
краще за ті діалоги, які звучать у серіалах «Морська поліція: Спецвідділ»
або «Кістки»[48].
Домашня освіта, загальна шкільна чи самоук? А чи це важливо? Імовірно, ні, але можливо, й так.
Ходжесу не віриться, що самоук, ні. Стиль занадто… який?
— Експансивний, — промовляє він до порожньої кімнати, але є в ньому ще
щось понад те. «Хизування». Цей парубок пише й хизується. Він навчався
разом з іншими. І писав для інших.
Хисткий умовивід, але на його користь кажуть певні кучерявості — оті
ДИВНІ ФРАЗИ. Він записує: «мушу розпочати з повіншування вас». Він
записує: «буквально сотні справ». І ще двічі: «Чи думалося вам про мене».
Сам Ходжес отримував у старших класах «А» з англійської мови, а коледж
закінчив з оцінкою «B», тож він пам’ятає, що така річ називається
«прирощуваним повторенням». Чи не уявляв собі Містер Мерседес, що його
лист буде опубліковано в газеті, поширено в інтернеті, цитовано (з деякою
вимушеною повагою) на «Четвертому каналі» в «Програмі новин о шостій»?
— Звісно, ти про це мріяв, — мовить Ходжес. — Колись ти читав уголос свої
твори перед шкільним класом. Тобі це також подобалося. Подобалося
перебувати в центрі уваги. А чи не так? Коли я тебе знайду — якщо я тебе
знайду — я дізнаюся, що ти був успішним учнем з англійської мови й
літератури, так само як і я.
Либонь, навіть кращим. Ходжес не може пригадати, щоб він бодай колись сам
уживав «прирощуване повторення», хіба що випадково.
От тільки в місті є чотири державних школи й бозна-скільки приватних. Не
кажучи вже про підготовчі академії[49], коледжі з дворічним терміном
навчання, повний Міський коледж та Католицький університет Святого
Юди[50]. Забагато тут сінників, де могла б ховатись отруйна голка. Якщо
він взагалі саме тут ходив до школи, а не десь у Маямі чи Фініксі[51].
Плюс до того ж він хитрий пес. Лист переповнений фальшивими відбитками
пальців — фрази з великих літер, як от «Свинцеві Чоботи» чи «Висловлення
Занепокоєння», фрази у лапках, екстравагантне використання знаків оклику, оті напористі абзаци з одного речення. Якби йому запропонувати написати
текстовий зразок, Містер Мерседес не включив би до нього жодного з цих
стилістичних засобів. Ходжес знає це так само точно, як знає власне
невдале перше ім’я: Керміт, використане в тому логіні kermitfrog19[52].
Проте.
Цей гівнюк не аж такий розумний, як він про себе думає. У його листі
майже напевне міститься два справжні відбитки пальців, один змазаний, а
інший кришталево чистий.
Змазаний відбиток — це його постійне написання чисел цифрами замість
слів: 27, а не двадцять сім; замість сорок — 40; замість Детектив першого
класу — Детектив 1-го класу. Є кілька винятків (він написав «одне, чого
мені шкода» замість «1, чого мені шкода»), але Ходжес вважає, що такі
винятки тільки підкріплюють загальне правило. Цифри можуть бути лише
додатковим маскуванням, це він розуміє, але існують серйозні шанси на те, що Містер Мерседес дійсно робить це несвідомо.
А якби я міг посадити його в Кімнаті для Допитів № 4 і наказати написати:
«Сорок злодіїв украли вісімдесят обручок…»?
От тільки К. Вільям Ходжес ніколи не потрапить більше ні до якої кімнати
для допитів, включно з КД № 4, що була його улюбленою — його щасливою КД, якою вона завжди йому вважалася. Тобто якщо лише його не підловлять на
тому, що він дуркує з цим лайном, але тоді він опиниться не на тім боці
металевого стола.
Ну й нехай. У КД № 4 цього парубка отримає собі Піт. Піт, або Ізабель, або обоє разом. Хай вони накажуть йому написати «40 злодіїв украли 80
обручок…». І що тоді?
Тоді вони можуть попрохати його написати: «Той крутій, який ховався у
провулку, був схоплений копами». Тільки слово «крутій» їм треба буде
вимовити невиразно. Тому що, попри всі свої літературні таланти, Містер
Мерседес вважає, що слово, яке означає злочинця-шахрая, пишеться
«крутий». Можливо, він також вважає, що й президентів збанкрутілих
фінансових компаній називають «крутими».
Ходжеса б це не здивувало. До коледжу він сам думав, що слова, що ними
означається людина, яка кидає м’яч у бейсболі, той посуд, з якого
наливаєш воду, і обрамлене зображення, яке вішаєш на стіну, щоб
прикрасити своє житло, пишуться однаково. Йому траплялося слово «picture»
у різноманітних книжках, але мозок якимсь чином відмовлявся його
зафіксувати. Мати йому могла сказати: «поправ pitcher, Керме, вона