1. Дейвіс
2. Парковий ґвалтівник
3. Ломбарди
4. Мерседес-Кілер
Ходжес прикидається збентеженим:
— Ти мене підловив, шерифе. Не кажи нічого, якщо не бажаєш.
Піт серйознішає:
— Господи, я був би розчарований, якби тебе не цікавили справи, що були
вогненно гарячими, коли ти назавжди повісив на кілок формені труси нашої
команди. Я вже трохи був… за тебе непокоївся.
— Я не хочу нахабно сунути носа чи щось подібне.
Ходжес сам трішечки лякається, як гладесенько з нього лине така зухвала
брехня.
— У тебе ніс вже росте, Піноккіо.
— Та ні, серйозно. Мені лише цікаво, які там новини взагалі.
— Радий услужити. Тож розпочнемо з Доналда Дейвіса. Сценарій ти знаєш.
Він пустив на пси всі бізнеси, до яких лишень докладав руку, найсвіжіша
історія з «Дейвіс Класик Карз». Парубок так глибоко в боргах, що міг би
змінити собі ім’я на капітан Немо. Плюс дві чи три гарненьких кицюні-
коханки.
— Було три, коли я пішов, — каже Ходжес, заповзятливо повертаючись до
своїх макаронів. Він тут не заради Доналда Дейвіса чи ґвалтівника з
Міського парку і не заради того парубка, який впродовж останніх чотирьох
років грабує ломбарди та алкогольні крамниці; вони для нього лише
камуфляж. Але попри все йому цікаво.
— Дружина втомилася і від боргів, і від кицьок. Вона якраз готувала
документи для розлучення, коли зникла. Найстаріша історія в світі. Він
повідомляє про її зникнення і в той самий день оголошує про своє
банкрутство. Роздає інтерв’ю телевізійникам і відрами розбризкує сльози.
Ми знаємо, що убив її він, але, не маючи трупа… — Він знизує плечима. —
Ти ж іще працював, коли була та зустріч з Даяною Довбнею, — він має на
увазі районну прокурорку.
— Так і не переконали її висунути йому обвинувачення?
— Нема смачненького предметного доказу, нема обвинувачення. От копи в
Модесто знали, що Скотт Пітерсон винен, як сам гріх, а все одно не могли
висунути йому обвинувачення, поки не знайшли тіла його дружини й
дитини[77]. Та ти й сам це знаєш.
Ходжес знає. Вони з Пітом часто згадували про Скотта і Лейсі Пітерсон під
час розслідування зникнення Шейли Дейвіс.
— Але здогадайся, що знайшлося? Кров знайшлася в їхньому літньому
будиночку на озері. — Задля ефекту Піт робить паузу, а потім викидає й
наступного козиря. — І то її кров.
Ходжес нахиляється вперед, тимчасово забуваючи про їжу.
— Коли це було?
— Минулого місяця.
— І ти мені не сказав?
— Я зараз тобі кажу. Бо зараз ти мене питаєш. Пошуки там довкола все ще
тривають. Працюють копи округу Віктор.
— А хто-небудь бачив його в тому районі перед зникненням Шейли?
— О, так. Двоє хлопчаків. Дейвіс пояснив це тим, що збирав гриби. Йобаний
Юелл Ґіббонс[78], розумієш? Коли знайдеться тіло — якщо його знайдуть, —
друзяка Донні Дейвіс може звільнитися від семирічного очікування, зможе
подати петицію на визнання її мертвою і отримає страховку. — Піт дико
усміхається. — Подумай тільки, скільки часу він зекономить.
— А як там із Парковим ґвалтівником?
— Там насправді лише справа часу. Ми знаємо, що він білий, ми знаємо, що
йому до двадцяти або трохи за двадцять, і ми знаємо, що він ненаситний до
добре доглянутих піхов жінок поважного віку.
— Ви запускаєте приманки, авжеж? Бо він же любить теплу погоду.
— Ми це робимо, і ми його схопимо.
— Добре було б, аби ви його схопили раніш, аніж він зґвалтує чергову
п’ятдесяти-з-чимось жінку, коли вона повертатиметься з роботи.
— Ми робимо все, що можемо. — Піт трохи роздратований і, коли з
запитанням, чи не треба їм ще чогось, з’являється їхній офіціант, він
помахом руки відсилає його геть.
— Я розумію, — каже Ходжес. Заспокійливо. — А ломбардний грабіжник?
Піт розпливається в широчезній усмішці:
— Янг Аарон Джеферсон.
— Невже?
— Це його справжнє ім’я, хоча, коли він грав за футбольну команду міської
середньої школи, він називав себе ВайЕй. Ну, як ВайЕй Титл[79], розумієш.
Хоча його дівчина, а також мати його трирічної дитини, каже нам, що сам
він зве себе ВайЕй Цицьки. Коли я спитав у неї, чи то він так жартує, чи
серйозно, вона відповіла, що не має жодного уявлення.
Чергова історія, добре відома Ходжесу, така стара історія, що могла б
походити з старозавітних казань… і, мабуть, у Біблії й є десь якась із її
версій.
— Дозволь, я вгадаю. Він нарубав з десяток справ…
— Наразі вже чотирнадцять. Розмахуючи обрізом, як той Омар у
«Дротах»[80].