Дощ не почався, але сирість посилювалася, аж врешті-решт вони побачили, як у світлі дугових натрієвих ліхтарів зависли крихітні крапельки. У
якийсь момент Оґі зрозумів, що Дженіс Крей заснула стоячи. Вона
перехнябилася на одне стегно, плечі в неї поникли, волосся вологими
крилами висіло по боках обличчя, а підборіддя майже вперлося в груднину.
Він поглянув собі на годинник і побачив, що вже за чверть третя.
Через десять хвилин прокинулась і почала плакати Патті Крей. Її мати («її
мама-сама-дитя» — подумав Оґі) стрепенулася, якось по-конячому пирхнула, підвела голову і спробувала витягти доньку з рюкзачка. Дитина спершу не
виходила, у неї застрягли ноги. Долучився Оґі, тримаючи краї стропів.
Коли Патті, тепер уже волаючи, вигулькнула, він побачив, що по всій її
крихітній рожевій курточці й шапочці того ж кольору блищать краплі води.
— Вона зголодніла, — промовила Дженіс. — Я можу дати їй грудь, але дитина
до того ж ще й мокра. Я відчуваю це просто крізь її штанці. Господи, я не
можу її перевдягати на такому… тільки поглянь, як туманом береться!
Оґі зачудувався, що ж то за таке кумедне божество налаштувало все так, щоб він опинився наступним за нею в цій черзі. Також він чудувався, як
збіса ця жінка збирається пробиватись надалі крізь решту свого життя —
всього життя, а не лише наступних вісімнадцяти чи скількох там років, поки вона нестиме відповідальність за дитину. Вийти в таку ніч без нічого
іншого, крім торбочки пелюшок! Виявитися такою безпорадною!
Він був поклав свій спальний мішок біля сумки з пелюшками Патті. Тепер
він присів навпочіпки, потягнув зав’язки, розкатав мішок і розстебнув на
ньому зіпер.
— Пірнай сюди. Грійся, і її зігрій. А я подам потім причандали, які тобі
потрібні.
Тримаючи на руках розборсану, дитину, яка плакала, вона витріщилася на
нього.
— Ти жонатий, Оґі?
— Розлучений.
— Діти?
Він похитав головою.
— Чому ти такий ласкавий до нас?
— Тому що ми тут, — відповів він, знизуючи плечима.
Вона затримала на ньому погляд трохи довше, зважуючи, а потім передала
йому немовля. Оґі тримав дитину на простягнутих руках, причарований
червоним, розлюченим личком, краплиною сопельки на крихітному кирпатому
носі, ніжками у фланелевих повзунках, що «накручували велосипедні
педалі». Дженіс змійкою сковзнула у спальник, а потім підняла руки:
— Подай її, будь ласка, мені.
Оґі віддав дитину, і жінка зарилася в глиб спального мішка. Збоку, там, де черга робила перший поворот назад, на них задивилися двоє молодиків.
— Пильнуйте власні справи, хлопці, — промовив Оґі, і вони відвели
погляди.
— Ти не подаси мені переміну? — попрохала Дженіс. — Перш ніж годувати, мені треба її перевдягти.
Він присів, впершись одним коліном у мокрий асфальт, і розстебнув зіпер
на стьобаній сумочці. На мить він здивувався, побачивши там замість
памперсів ганчір’яні підгузки, а потім зрозумів. Ганчір’яні можна
використовувати знову і знову. Можливо, ця жінка не така вже й конче
безпорадна.
— Я тут бачу ще пляшечку «Бейбі меджик»[7]. Тобі вона треба?
Зсередини спального мішка, звідки тепер стирчало тільки пасмо її
рудуватого волосся, долинуло:
— Так, будь ласка.
Він подав їй пелюшки і лосьйон. Спальник почав смикатися й спучуватися.
Спершу плач подужчав. Трохи знизу, від одного із закрутів їхньої черги, хтось загублений у гуснучому тумані промовив:
— Ти що там, не можеш заткнути дитину?
Інший голос додав:
— Хтось мусить зателефонувати до соціальної служби.
Оґі чекав, дивлячись на спальний мішок. Нарешті той перестав ворушитися і
звідти вистромилася рука з підгузком.
— Ти не покладеш це до сумки? Там є пластиковий пакет для брудних. — Вона
поглянула на нього, визирнувши, наче якийсь кротик із нори. — Не бійся, воно не закаляне, тільки запісяне.
Оґі взяв підгузок, поклав його до пластикового пакета (збоку на ньому був
напис COSTCO[8]), а потім засмикнув на сумці зіпер. Плач усередині
спального мішка («так багато торб», — подумав він) тривав ще хвилину чи
дві, а потім раптово обірвався, це Патті почала годуватися на парковці
Міського Центру. З-понад ряду дверей, які відкриються лише через шість
годин, один раз апатично сплеснувся банер. 1000 робочих місць
Гарантовано!
«Звісно, — подумав Оґі. — А ще ти гарантовано не підчепиш СНІДу, якщо
нажиратимешся вітаміном С».
Проминуло двадцять хвилин. Ще кілька машин виїхали вгору з Марлборо-
стрит. Ще кілька людей приєдналися до черги. На думку Оґі, їх тут уже